А кажуть, що душа людська - криниця...
У когось - море, в когось - океан,
Чиясь порожня, десь - як повний дзбан...
Та чи зуміє спраглий з них напиться?..
А кажуть, наче серце не старіє...
Воно, гадаю, - дзеркало життя:
Які нитки - таке ж і вишиття,
Яке зерно - такий врожай дозріє.
А кажуть: час лікує усі рани...
Щасливці, хто зумів себе зцілить!
Моя ж душа повік не відболить -
Ті рани вже - почесні ветерани...
А кажуть: ковалі свого ми щастя...
Та куємо щось начебто... Хтозна,
Чому вінчає фініш кривизна?..
Та що кується, те колись воздасться!
А кажуть...
Оксаночко, вдячна Вам за мудрі й щирі, досконалі поезії. Це ж Ви з тієї чарівної Тухлі, що про неї писав І.Франко в "Захарі Беркуті"? Я стільки разів у школі з учнями вивчала цей твір - він для мене завжди неповторно цікавий, як і "Тіні..." Ви, певно ввібрали в себе силу, красу духовну і мудрість своєї землі. Натхнення Вам, усіх вам благ земних. Дякую за ваші чудові твори.
РОЯ відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
О, дякую Вам прещиро, колего! Цією силою-красою-мудрістю щедрить-сяє і кожен Ваш твір! Дуже тішуся, що не оминаєте! Благословення Вам Господнього!!!
а правду кажуть!
та не всі хочуть і чути, і пам"ятати. тому маємо уклінно дякувати вашому серцю, що не знає старості, за повторення наук цих та ще в такій гарній формі.
чудово! душею писалося те, що вустами промовлялося
РОЯ відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дуже тішуся, що не оминаєте! 
Обираю.
