Не всі дожили ветерани
До дати у сімдесят літ,
Болять у живих іще рани,
Це їм аплодує весь світ.
Вони на плечах Перемогу
У рідну домівку внесли,
Дожити ж не мали всі змоги –
Стежки споришем заросли.
Заплачено їхньою кров’ю
Сповна за кожнісінький метр,
Губили не тільки здоров’я –
Дивилася в очі їм смерть.
Давно відгриміли гармати,
Ті звуки розтали в імлі…
І сплять у могилах Солдати
У різних куточках Землі!..
13.05.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
Давно вiдгримiли гармати...
Але, зараз знову гримлять .
---------------------------------------------------
Тим ветеранам, якi не дожили, своєрiдно "пощастило", бо вони не знають, що вiдбувається тепер на Сходi. А тi, якi дожили, вимушенi ховати онукiв. Що iще страшнiше можна собi уявити?
А Ви зух, Ганночко!
Залишила війна
біль і щем у душі,
Залишила війна
горе втрати,
Та живуть серед нас,
живуть у віках,
Вічно юні герої-солдати.
Вони пішли від нас назавжди,
Непогасну журбу залишили,
Бережіть люди мир, бережіть навіки! -
З сумом шепчуть солдатські могили.
Пам!ятаємо!
Не старіє наша пам"ять , не меркне з часом!!!
Спасибі Вам. Перечитала Вашого вірша, прокоментувала. Поділяю біль Вашої втрати. Хай легкою буде земля. де покоїться Ваш батько. Відчуваю, що Ви достойний його син.