За сільськими городами,
Де верба пишна вродою,
Й зорі часто купаються,
Там дзеркалиться став.
В тихій берега зелені –
Мурашині поселення,
Від людини ховаються,
Де травиця густа.
Пахнуть рутою-м’ятою
Береги, мов засватані,
Цноту, соком напоєну,
До зими бережуть.
Раптом щось забілілося
І дізнатись хотілося,
Що і ким там накоєно…
Я у берег біжу.
Серед порослі дикої
Мої груди… ледь дихають,
Серце вискочить ладиться –
Райська всюди краса…
А над зеленню, тихою,
Білобокою втіхою
Встиг лелека піднятися,
Щоб дістать небеса.
А як вечір опуститься,
Став ажурно затруситься,
Заколишуться стебла і
Очерету листки:
Звідти випливуть панночки –
Лиски, ніби русалочки,
Й там, де ряскою встелено,
Затанцюють стежки.
Землю вкутає зморену
Нічка, тиха і зоряна,
Місяць, сріблом підкований,
Поведе її в сни,
Й зазвучить дивна музика,
Про тепло, літнє, в трусиках,
Котра всіх переконує,
Що фінал то весни.
26.05.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
ось в такій єдиності, в поєднання сутностей душі людини і природи, серед якої цвіте життя - в ній і схова краса його. і принада, і захоплення, і велика насолода!
(перепрошую, з цього вірша можна дуже легко зробити довершену поезію, я б прислухався до порад, бо тест, мотиви, емоції рядочків того варті)
Дуже красиво й вправно написано. Рими цікаві.
Якщо будете ще працювати над цим віршем, подумайте над такими рядками:
2: Де верба хваста вродою,
- "хваста" різкувате слово: краще "пишається", але задовго... "Де верба, горда вродою,"?
3: Й зорі в водах купаються,
- " в водах" – зливаються звуки;
5: В тихій купелі зелені –
- "купелі" у відношенні зелені – і перед цим "зорі купаються" про воду; важко переходити від образу до образу;
13-14: Раптом щось забілілося // І дізнатись хотілося, // Що і ким там накоєно…
- Є занепокоєння. І "рушниця не стрелила" – далі ця сюжетна лінія і словом не згадується. А "накоєно" – важке слово... Чекаєш, що у вірші буде про те, що краса природи втихомирила серце ліричної героїні. А то чкурнула у ніч світ за очі...
15: Я у берег біжу.
- чому не "на"?
34: Нічка{,} тиха і зоряна,
38: Про тепло, літнє, в трусиках,
- йшло-йшло високим стилем – і раптом "трусики". Занадто побутово.
P.S. Написане не претендує на істину у останній інстанції.