Я – крила пінгвіна, чи страуса Ему:
Захмарних поривів у крилах - аршин;
Так кличе призначення кольору неба,
Та ген відлітає без мене мій клин.
Натхнення спонтанне – це світ поплавковий:
Пірнає в уяву без натиску хвиль,
Як серце проймає до щастя, до болю –
Підводно вдихаю до тисячі миль.
Я – крила пінгвіна, чи страуса Ему,
Легені ж – об’єму Жюльвернівських меж.
- Вони не літають!!!
- В тяжінні проблема!!!
А я посміхаюся з місячних веж.
Ну і хай нам кажуть, що не літають наші крила - головне, що поки інші кажуть, ми вже каву п"ємо десь на чарівній планеті
Є класний фільм - "Лавка Чудес", так от там на самому початку цікавий епізод з хлопчиком: його капелюх зачепився на висоті, і він підстрибував, аби його дістати. Йому кажуть - тут надто високо, ти не дістанеш! А він відповідає - чому ні? Треба просто сильніше розігнатися... І потім таки дістав - такий неймовірний момент!
Якщо не дивилася цей фільм - подивись разом з дітками. Він і для дітей, і для дорослих - добрий та насичений філософією радості, віри у себе, у магію власного Я
Все - як у твоєму вірші
Серафима Пант відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Єленко! Сподобався твій коментар - Я вже повідомила дітей про вечірній кіносеанс. Фільм не бачила, але ти так його описала, що переглянемо ОБОВ'ЯЗКОВО! Про враження постараюсь відписати. Якщо все так, як ти кажеш, то ця життєва філософія обов'язково відкладеться в серці, і рано чи пізно проб'ється назовні.
Ще раз ДЯКУЮ!