Сонце, не грієш,
Як гріло колись… колись…
Диск твій червоний блукає тепер заплавами.
Це - перемир”я світів. Це- кінець! Котись…
Просто котись собі
поміж снігами й травами,
Де за моїм горизонтом
Твій подих зник…
Тиша. Вода. Не торкайся цієї готики.
Лиш переспівниця мій перехопить крик,
Як на долонях
палатимуть твої опіки…
Наталю! Згодна залюбки на "ти". Я Людмила.Поезія твоя мені превельми до вподоби! Чарівна! Прекрасна! Не можу начитатися, але довго не можу перед компом. У мене надруковані три книги.Дві могла б тобі подарувати, а першої "Ой летіли гуси..." вже немає. Адреса?
гостя відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Госте! Чи у тебе книга з усима цими віршами Є? Подаруй мені, якщо є, бо мені доведеться всі твої вірші додати в "обране". Буду насолоджуватися читанням, лежачи в ліжку безсонними ночами.
гостя відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
о ні...книги ще немає...мені шкода,але якщо вона у мене колись буде,обов"язково надішлю Вам (якщо хочете,можемо на ти )тільки як Вас називати? я Наталя
Переменчивый мир... это бывает интересно...
Это бывает горько. Но таков Мир - внешний и внутренний. И нам с ним жить...
Интересно, Натали - хорошего настроения.
гостя відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
"Переменчивый мир... это бывает интересно...
Это бывает горько."Щиро дякую ВАМ,Менестрелю,за цікавий коментар
)тільки як Вас називати? я Наталя 
