Фігурний вірш
ЗАчиНено браму сисТеми шкільних кОордиНат.
Гуляє без діла по вікнах щасливий вітер.
НА дошці лишився Не стертим торішНій диктАнт,
неначе парОЛЬ у минулоГо школовимір.
Лікує Ангіну охриплий старенький дзвінок.
ДріМАють у тиШі нАтомлені ноги порогів.
І тільки останній Врочисто-прощальний урок
Ще мІряє КлАси нервово-розгубленим кроком.
ЙОму б відЛЕтіти принаймні на відстань руКи,
Зітхнути полегшено, СтАвлячи крапку на всьому -
Та в нього безСОнНЯ (це часом триває роки)
І від непотрібності більше - шалена утома.
Загострення це відбувається раз навесні.
І ліКів немАє. Не знайдено навіТь поРади...
А взЯти б годинник і просто його зупинить,
Аби нескінченно розмОві тривати й тривати!
Та сипЛЕтьСЯ крейда останніх (останніх!) хвилин.
Пустун-першокласник у дзвоник чимдуж калатає -
І радість канікул, і світлО зеЛЕНе стежин!
І тільки урок (той, прощальний) крізь сльози зітхАє...
Поезія серця. Це те, що відчуває і вчитель, і випускники під час останніх уроків. Я сама пройшла через це і писала своїм випускникам: "Мої перші десятикласники, мої перші, мої чудесні..."Розумію Вас Чудова поезія про школу.
ptaha відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую Вам хто зрозуміє вчителя краще, ніж інший вчитель?...
Обираю, Пташечко!
Останній дзвоник.... як добре, що канікули почалися. Діти радіють, а батьки - ще більше
А останній урок хай вже посумує... трошки - до пршого дзвоника восени
ptaha відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
так, Єлю, проте для 11-класників першого дзвоника вже не буде . вірш писався саме для них , він іменний .