Їдуть українці на чужину,
Щоби заробити копійчину,
Щоби свої сім' ї продержати,
Необхідне для життя придбати.
Згідні на усякую умову,
Не бояться спеки, ні морозу,
І готові у вогонь і в воду,
Щоби дбати для своєго роду.
Залишають свою Батьківщину,
Дім свій рідний,червону калину,
Верби,що схилились над водою,
Дівчину із довгою косою.
Залишається ще й їхня мова,
І звикають до чужого слова,
До чужих звичаїв і обрядів,
До чужих грошей й заказів.
Мучить на чужині ностальгія,
Бо найкраща в світі та країна,
Де ми народились і зростали,
Де любов в серцях своїх плекали.
Прекрасні рядки. Нажаль, так усе і є. І зараз ще більше наших співвітчизників змушені шукати роботуза кордоном. Це справжня трагедія. Дякую вам за ваші прекрасні поезії.
Злидні обсіли весь наш люд, змушений шукати заробітку на чужині - "Чути КРУ - КРУ - КРУ, В ЧУЖИНІ УМРУ, ЗАКИ МОРЕ ПЕРЕЛЕЧУ КРИЛОНЬКА ЗІТРУ,КРИЛОНЬКА ЗІТРУ" - написано наче про сьогодення. - актуально.
Haluna2 відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00