Давно на скронях сивина розквітла…
Суворий зовні – доброта в очах.
І день, і ніч на свіжому повітрі.
Десяток шостий вік його почав.
Він тут не сам. З двома він тут синами
(Десантникам якраз і місце тут),
І хоч війна ця схожа із цунамі,
Та ворога таки вони зметуть.
Герої ці із-під Дніпропетровська,
Але Донбас – то їхня теж земля,
І рідна є для них вода Дніпровська,
І Крим, що зараз стогне від Кремля.
Весь батальйон їх – незвичайні хлопці,
Сміливі, чесні, мов одна сім’я,
Їх називають скромно: добровольці.
Ні «Град» їх не лякає, ні зима.
Такий він, український визволитель,
Від діда-прадіда й такий у наші дні,
Готовий за країну кров пролити
І перемогу принести рідні.
3.10.2014.
Ганна Верес (Демиденко).
Учора була друга роковина першого бомбардування Луганська українською авіацією. Тоді ракети було випущено по центральному скверу, місцю прогулянок матерів з дітьми. Відбувся великий мітинг в пам*ять загиблих. Звільнення Україною Донбасу від людей, нажаль, продовжується.
Так, такі і є справжні герої: не шукають власної слави чи баришів з війни, а стають своїми грудьми в проломі і стримують натиск агресора. І про добрі риси облич Ви також правильно написали: вони аж світяться людяністю. А обличчя загарбників - вовчі, підступні, підлі.
Дякую. Обираю.