Десь далеко біснується кремлін, десь солдати втрачають життя,
Сонце міцно тримає Землю, щоб не смеркло земне буття,
Вечір пише заяву на звільнення і спокійно п'є м'ятний чай,
Десь шикуються, бо "так треба", літери слова "прощай":
Відпускає з орбіти у космосі зірка Ти свій супутник Я...
Котить місяця кульку снодійну ніч у червня байдужі поля
тут забагато дійових осіб, як на мою психіку. проте цього, мабуть, вимагає ідея твору, а ідея така: всі події ( у всесвіті ), що відбуваються одночасно, зумовлені – і великі, й малі – тим самим космічним чинником. до техніки: "поля" з "Я" не римуються, бо там "ля", а там "йя"
yaguarondi відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ідею твору мені подарував один з учасників телекулінарного шоу, коли готував страву із зелених коників, відривав їм лапки і приказував: "прости мєня, потєрпі, так нада"...
А рима до "я" спершу була "моя", здалося банальним, може колись зміню)
інтерпретувати? тут чистий кришталь – все видно. кажуть "поети – як стриптизерки". оце такий коментар. а насправді: що там якісь людські пристрасті, навіть коли виростають в уяві до космічних масштабів? то не моя думка – ваша
yaguarondi відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Вам, холоднокровний критику, я відповім завтра, бо снодійна кулька обернулась на кулю... Добран....
Доброго дня,
Ви про "смешались в кучу кони, люди"?
Тобто, не варто було поєднувати все це в одному вірші?