Руками захололими гортаю чотки спогадів,
Холодними кімнатами блукаю без вогню,
Думками не зігрітими застиглими, розлогими,
Вечірній час натомлений на п’ять хвилин спиню.
Вірші задурно продано, і за тепло заплачено,
Та холоднеча сумнівів по жилах заструмить,
Що там у невідомості для всіх для нас призначено,
Чи довгі роки спокою, чи боротьби лиш мить?
Уразі заспокоєне замерзле серце стишено
Заб’ється ніби крилами метеликів легких.
У ньому для кохання глухий куток залишено,
Для сподівань примарних прозорих і крихких.
