Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Шон Маклех: Сутінки бароко - ВІРШ


Шон Маклех: Сутінки бароко - ВІРШ
UA | FR | RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека | Поети нашого Клубу | Спілкування | Літературні премії | Конкурси Клубу Поезії | Контакти | Оголошення |  ДО ВУС синоніми |  Основи поетики | 

 
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<
e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >



Зараз на сайті - 1

Пошук


Перевірка розміру




Сутінки бароко

Шон Маклех :: Сутінки бароко
«Весь світ складається з двох натур: одна видима, інша невидима. Видима називається твар, а невидима – Бог.» (Григорій Сковорода) У сутінкові епохи особливо яскраво світять людські постаті. Не сприймайте це як аксіому і доведену закономірність. Це констатація факту. Я маю на увазі саме сутінкові епохи, а не «темні віки» (в існуванні яких я сумніваюсь, принаймні для таких країн як Ірландія та Китай). Хоча справді бувають епохи ночі - коли хоч околи виколи - тьма. Тоді світи - не світи... Тоді ховаються в печери, а світло ліхтариків сприймають як відсвіти пожеж. Але я не про них. Я про сутінки. Або ранкові - перед світанком, або вечірні - перед тьмою. XVIII століття було саме епохою сутінок. Сутінок бароко. Це химерне і надлишково естетизоване століття сприймають іноді як самодостатнє. Як окремішнє. Але насправді то було довершення ренесансу. Вже навіть не пізній, а пост. Постренесанс. Квазі. Хоча, ні. Квазіренесанс настав пізніше - в епоху ампір. Бароко було епохою світлою. Епохою надій і мрій про ідеальне місто. Ампір, зрештою, теж - античність і пізню Римську імперію малювали тоді виключно світлими фарбами. Франсіско-Хосе де Гойя був тоді анахронізмом - саме звідти - з сутінок. Доскіпливий читач одразу спита: «І що ж це за сутінки, фантазійний авторе, вечірні чи ранкові?» І ті, і інші, читальнику! Точніше не ті, і не інші.... Це були сутінки затемнення. Тільки не треба одразу заперечувати: мовляв, епоха просвітництва, яке ще затемнення, це в автора в голові затемнення, а це епоха Вольтера, Руссо, Ліннея та Свіфта. Ви мене не зрозуміли. Це були сутінки мислення і світосприймання. Світ почали сприймати спрощено - як механізм, машину. Механіка звелась до абсолюту. Світ і Всесвіт сприймався як величезний механічний годинник, де все було розкладено по поличках, і лишалось тільки це все класифікувати. Машина стала мірилом і суддею: хронометр і гільйотина. Якщо хтось і говорив про загадку і таємницю, то хіба граф Каліостро, що ні сам в це не вірив, ні його слухачі, що сприймали це як розвагу, а не як пошук істини. Все вже відомо і відкрито, матерія вічна, Бог - це провидіння, система евклідової математики. (Це в кращому випадку, інколи пантеїзм як забава інтелектуалів, частіше повний атеїзм). Так сприймали світ. Велика французька революція не тільки поставила крапку на цьому світогляді, але і показала, що все насправді не так - все те так просто і не так однозначно. І серед цих сутінок бароко, аристократизму, феодалізму, механіцизму і просто епохи зневіри (о, як це відчув Джонатан Свіфт! Саме за це його і недолюблює багато хто в Ірландії!) були постаті, що пливли проти течії. Що протиставили духу механіки глибину філософії, теології, таємницю світобудови, справжню красу тексту. Я про Григорія Сковороду. Цього самотнього генія. Григорій Сковорода - це був перший у світовій філософії мислитель тексту. Для його попередників текст був засобом, а не метою, способом виразити щось, іноді навіть способом заперечити текст як самодостатність (як у Вольтера), іноді сходами до над завдань (як у Томи Аквінського). Текст як самоцінність був не у філософських, а в сакральних творах. Не дарма ж Конфуцій не писав власних творів, а тільки збирав твори давнини - він розумів небезпеку сакралізації тексту. І хотів сакральності для інших текстів, але не для своїх. У Григорія Сковороди текст філософських творів не сакральний. Текст стає самодостатнім світом. Так само і давні сакральні тексти він розглядає як самодостатній світ - мету, а не засіб. Він бачив три світи - світ речей, світ ідей і світ тексту. У третьому світі він жив і почував себе там досить комфортно. Настільки комфортно, що світ речей ставав йому непотрібен, а в світі ідей він шукав лише інструменти для тексту. Творчість Григорія Сковороди – цього вічно невчасного філософа, вічно недоречного для будь якої епохи – не тільки для своєї, дослідники розглядали виключно в контексті і в просторі землі яка цього дивовижного генія породила, по якій він ходив, обережно торкаючись ногами земного пилу, і яка його знову прийняла – пішов він у цю землю як колись пішов у добровільне вигнання від суєтності і гріхів мирських – світу марнотного сього. Але Григорій Сковорода мислитель не регіонального масштабу як Конфуцій чи Лао Цзи, він людина космічна, людина і громадянин Всесвіту в кращому розумінні цього поняття. У його генії, звісно, відчувається колорит замріяних степів та сумного Борисфену, але мислив він про вічне і нескінченне. Але це якось важко усвідомлюють як українські дослідники його творчості так і закордонні. Бо для українських – «він наш» і бачать у ньому мислителя у садочку Богом забутого хутора Слобожанщини, а іноземні – екзотичного посланця незнаної зачарованої країни. І це суттєво заважало розуміти ідеї цього мислителя – він зірка філософії світового контексту, один з найбільш освічених мислителів епохи, тонкий знавець латинської і давньогрецької мов і філософій, Європа для нього була не континентом, а частиною середовища буття. Це щодо простору. Щодо часу – тут тенденції протилежні. Григорія Сковороду розглядають окремо від епохи – позачасово, що теж часто заважає розуміти його думки. А жив він у надзвичайно цікаву епоху, в першу чергу в духовному контексті. Я би назвав цю епоху «сутінками бароко». Ренесанс болісно довершувався. І це відчувалося всюди: і в країні неяскравих кольорів - Голяндії, і в гоноровій Англії, що жила передчуттям епохи пару (їй було тісно в світі механіки), і в країні вічного прикордоння - Угорщині, і навіть в темному Китаї, де свого ренесансу не було і не могло бути, бо античність ніколи не закінчувалась, а спроба європейського ренесансу завершилась катастрофою. В Україні це відчувалося особливо гостро: стара барокова Україна гинула на очах, про нову годі було мріяти, та й ніхто не здогадувався, що йде епоха пару та електрики, хоча всі передчували, навіть Карл Лінней - цей останній апологет механіцизму в натурфілософії. Ламарк уже стукав у двері, але вони були зачинені. У ось у цей час суцільної механіки, у цей час суцільних сутінок - від колишнього Нового Амстердаму і знервованої Ліми до солоної тайфунової Формози, у цей час атеїзму та ритуалізації релігії, у цей час коли Бог вважався сукупність математичних формул, що виражали юридичні закони, у цей час по землі ходив теолог і теософ. І то не як зразок анахронізму чи уламок минулого, а сучасний теософ. Бароко марно шукало Бога десь по нетрях деїзму та прагматизму і закономірно дійшло до атеїзму Вольтера. Григорій Сковорода Бога знайшов. І не тільки у собі - це було б надто просто. Він знайшов його у Всесвіті. Як нематеріальну творчу компоненту. Як основу одного трьох частин Світу, де оця матерія - яку вже почали мислити як вічну і всюдисущу субстанцію була лише частиною одної з частин світу, але не новим божеством.

ID: 667947
Рубрика: Проза
дата надходження: 24.05.2016 00:38:02
© дата внесення змiн: 24.05.2016 00:38:02
автор: Шон Маклех

Мені подобається 8 голоса(ів)

Вкажіть причину вашої скарги



Попередній твір    Наступний твір
 Перейти на сторінку автора
 Редагувати  Видалити    Роздрукувати


 

В Обране додали: Той,що воює з вітряками, Віталій Назарук, zazemlena, ptaha, zang, Ем Скитаній, norma Ardeko
Прочитаний усіма відвідувачами (504)
В тому числі авторами сайту (45) показати авторів
Середня оцінка поета: 5.00 Середня оцінка читача: 5.00
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі.




КОМЕНТАРІ

NikitTa, 20.10.2017 - 01:04
гірко усвідомлювати величезну звуженість "совєцкого"сприйняття світу,а ми насіння того "світу";та водночас радіє душа,коли зустрічає носіїв іншого світогляду.Ваше слово,шановний Шоне, залишає дивовижний слід в душі,дякую
 
Шон Маклех відповів на коментар NikitTa, 01.01.1970 - 03:00
smile Дякую за такі слова! give_rose
 
Натали Вадис, 09.08.2016 - 14:32
Дякую, дивовижно. Саме із Григорія Сковороди почався мій шлях на цьому сайті. 41
 
Шон Маклех відповів на коментар Натали Вадис, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за відгук! Сковорода - це був геніальний філософ... 16
 
Ник.С.Пичугин, 01.06.2016 - 16:10
А ще? Ви не закінчили. Ба, навіть і не почали.
 
Шон Маклех відповів на коментар Ник.С.Пичугин, 01.01.1970 - 03:00
У мене багато чорновиків - продовження цьог7о твору - це лише вступ. Опрацюю - опублікую. friends
 
I.Teрен, 25.05.2016 - 18:15
Цікавий і необхідний для багатьох счасних літераторів текст.
Із сутінок віків
у присмерки епохи
веде престол богів
благих своїх синів.
Розвиднює потроху.
friends
 
Шон Маклех відповів на коментар I.Teрен, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за цікавий і поетичний відгук! friends
 
Ем Скитаній, 25.05.2016 - 12:41
12 клас! лікбез чи інформація до роздуму... - люблю таке...забираю в обране...дякую, Шоне! friends
 
Шон Маклех відповів на коментар Ем Скитаній, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, друже, за такий відгук! friends
 
CherOkee, 24.05.2016 - 23:49
Я мала на увазі, що не дуже добре знаю Сковороду, бо всі мої знання про нього не перевищують рівня шкільної програми, та й ті вже забулись. Бо в тому віці не сприймались мною . А Ваш твір дав мені новий цікавий погляд та поштовх до пізнання чогось нового. give_rose
 
Шон Маклех відповів на коментар CherOkee, 01.01.1970 - 03:00
Григорія Сковороду насправді не знає і не розуміє ніхто... А в мене так - роздуми...
 
Systematic Age, 24.05.2016 - 20:42
Вразило... fright fright apple friends friends
 
Шон Маклех відповів на коментар Systematic Age, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, друже! friends
 
CherOkee, 24.05.2016 - 16:43
Дуже цікаво! Я не надто велика поціновувачка різного кшталту філософських тем, мабуть ще морально не доросла, але прочитала із захопленням. Дякую за задоволення ! 16
 
Шон Маклех відповів на коментар CherOkee, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за відгук! Цей есей - есей це література переживання... Не знаю чи мій твір можна назвати філософським. І Сковорода більше рпоет, ніж філософ... give_rose
 
ptaha, 24.05.2016 - 16:25
Машина стала мірилом і суддею: хронометр і гільйотина.
та, власне, нічого й не змінилося...
дуже гарна робота! важко описати почуття, що охопили після прочитання: і гордість, і вдячність, і сором за нас - тих, що не відають, яким скарбом володіють... give_rose
 
Шон Маклех відповів на коментар ptaha, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за цікаве розуміння мого твору! give_rose
 
Касьян Благоєв, 24.05.2016 - 16:21
проглядав. певно, що багато прогледів. тепер потрібно почитати. а вас читати, пане Шоне, - то як в інший космос зазирати, відкривати життя іншого виміру, рівня, цінностей - і себе раптом, чи хоч чогось від себе там побачити
 
Шон Маклех відповів на коментар Касьян Благоєв, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за цікавий відгук і таку оцінку моєї творчості! friends
 
Віталій Назарук, 24.05.2016 - 06:46
Дякую Вам за підтримку українського!!! Григорій Сковорода - наша гордість, але не всі українці це розуміють... Дякую!!!!!!! 12 16 19 22 22 flo12 friends
 
Шон Маклех відповів на коментар Віталій Назарук, 01.01.1970 - 03:00
Я вивчав творчість Григорія Сковороди все життя.... give_rose
 
zazemlena, 24.05.2016 - 01:46
Цікаво, корисно усвідомлювати українських письменників у складі світової літератури і мистецтва взагалі... дякую за літературний екскурс, Шоне give_rose
 
Шон Маклех відповів на коментар zazemlena, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за відгук! give_rose give_rose give_rose
 

ДО ВУС синоніми
Синонім до слова:  Людина середнього віку
Валерія19: - Реаліст!
Синонім до слова:  Людина середнього віку
Сергій Риба: - Сутність
Синонім до слова:  Люстерко
Олександр Лісний: - Віконце дійсності
Синонім до слова:  пілігрим
Олександр Лісний: - Паломник
Синонім до слова:  Мрія
Олександр Лісний: - Політ фантазії
Синонім до слова:  Люстерко
dashavsky: - Лицегляд.
Синонім до слова:  Люстерко
Зелений Гай: - Дивоскельце.
Синонім до слова:  Люстерко
Яна Бім: - Дивило
Синонім до слова:  Люстерко
Genyk: - Вухобач...
Синонім до слова:  Люстерко
Георгий Данко: - Двері (віконце) у потойбічний світ
Синонім до слова:  Людина середнього віку
Іван Мотрюк: - :12: людина у розквіті сил
Синонім до слова:  тартак
Redivivus et ultor: - Положинський :D
Синонім до слова:  казино
Mattias: - Дурдом! :hi:
Синонім до слова:  Чашка
Тетяна Романів: - Кружка
Синонім до слова:  Чашка
Redivivus et ultor: - Кварта
Синонім до слова:  Чашка
Кому боляче?: - Горня, філіжанка
Синонім до слова:  тартак
Ulcus: - дзиньхрусь, різоліс, пильок
Синонім до слова:  Чашка
Genyk: - Горнятко!
Синонім до слова:  тартак
Genyk: - Лісопоїдач
Знайти несловникові синоніми до слова: 
Bella America: - Надія
Синонім до слова:  Людина середнього віку
Genyk: - ВСТОЯНИЙ
Синонім до слова:  Людина середнього віку
dashavsky: - Ні тут, ні там.
Синонім до слова:  концерт
Зелений Гай: - музопляска
Синонім до слова:  казино
Зелений Гай: - гральня
Синонім до слова:  казино
*SELENA*: - азартофобник
Синонім до слова:  казино
Svitlana_Belyakova: - ігроблуд
Синонім до слова:  концерт
dashavsky: - Виступ
Синонім до слова:  казино
dashavsky: - Дуригріш.
Синонім до слова:  концерт
Genyk: - П"янісімо,п"янісімо...
Синонім до слова:  казино
Genyk: - Барліг
Знайти несловникові синоніми до слова:  казино
Юхниця Євген: -
Знайти несловникові синоніми до слова:  концерт
Юхниця Євген: -
Синонім до слова:  Людина середнього віку
Микола Холодов: - Середняк
Синонім до слова:  Мрія
Ростислав Сердешний: - мерехтіння або жевріння бажань
Синонім до слова:  Людина середнього віку
Genyk: - Екваторик
Синонім до слова:  Мрія
Genyk: - Мозкова жарптиця
Синонім до слова:  Мрія
Svitlana_Belyakova: - Пусте замороччя
Синонім до слова:  Мрія
Master-capt: - Бажання.Марення.Збагнення.
Знайти несловникові синоніми до слова:  Мрія
Іван Мотрюк: -
Синонім до слова:  Людина середнього віку
Nikolya: - центрист
Нові твори