від учора він знав, що ім'я її в списку загублених,
безвісти зниклих,
смерть яких відтермінували на потім.
він ходив від шатра до шатра,
все дивуючись,
чия це тверда рука вивела літери, що
творять її ім'я
саме так комбінуючись,
від учора він знав, що не зможе
зробить нічого з її відсутністю,
з її непоявою на обжитому мінному полі,
що мовчанка опісля викрику її порядкового номера
сама за себе говорить.
від сьогодні він уже не знаходив причин,
за які б варто було картати
себе чи її, чи будь-яку з сірих спин
тепер йти буде швидше,
а харчів вистачатиме
і можна робити пов'язки з її хустин.
а на завтра він пригадав,
що не залишив звістки, якщо раптом вона жива.
не залишив нічого з того, що було її або спільним
він уже не пригадував чи правильно прочитав ім'я
у списках загублених,
безвісти зниклих
