(за мотивами)
Зацілована, зачарована,
З вітром буйним у полі повінчана,
І в сімейні кайдани закована,
Найдорожча для мене ти дівчина…
Не весела, але й не печальна,
Не рабиня, але вже невільна,
Ти як пісня моя обручальна,
І як зірка моя божевільна…
Щоб не згасло багаття родинне,
Почуття, що вже тліє жаринами,
Оживлю я кохання глибинне
Поцілунками й ніжними римами…
Увійду в твої очі чарівні,
Розчинюся в обіймах до ранку,
Поцілунки, дитячі й наївні,
Подаруй мені, люба коханко…
(оригінал)
автор Микола Заболоцький
"Освідчення"
Зацелована, околдована,
С ветром в поле когда-то обвенчана,
Вся ты словно в оковы закована,
Драгоценная моя женщина!
Не веселая, не печальная,
Словно с темного неба сошедшая,
Ты и песнь моя обручальная,
И звезда моя сумасшедшая.
Я склонюсь над твоими коленями,
Обниму их с неистовой силою,
И слезами и стихотвореньями
Обожгу тебя, горькую, милую.
Отвори мне лицо полуночное,
Дай войти в эти очи тяжелые,
В эти черные брови восточные,
В эти руки твои полуголые.
Что прибавится - не убавится,
Что не сбудется - позабудется...
Отчего же ты плачешь, красавица?
Или это мне только чудится?
ОЛЬГА ШНУРЕНКО відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Вже не раз говорила про те, що шедеври легко перекладати не тільки тому, що вони свого часу стали дуже популярними, а ще й тому, що такі твори дійсно цікаві в художньому розумінні...
Дуже люблю цей вірш Заболоцького, мабуть самий відомий. Дякую за цікаву історію. На Вашій сторінці завжди дізнаюсь щось нове, чого раніше не знала, за браком часу колись не поцікавилась, проминула. Подумалось, якби та жінка не пішла, то так світ і не побачив би таку чарівну лірику.
ОЛЬГА ШНУРЕНКО відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Привіт, ОЛЕНКО
Ти мабуть єдина, хто звернув увагу на історію написання твору...
А я завжди читаю і біографію автора, і історії створення не тільки творів, які потім перекладаю, а й інші, співставляю, і переспівую тільки ті, які дуже вразили мене до глибини душі...
Дійсно, дуже часто саме трагічні події та глибокі переживання автора є першопричиною виникнення шедеврів...
У мене є навіть пояснення, чому саме такі мінорні твори стають популярними у читачів, але про це не буду писати публічно...
ОЛЬГА ШНУРЕНКО відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Я випадково попала в Гуглі на цю збірку віршів Миколи Заболоцького, а вже потім прочитала в Бібліографії, що цей вірш і про душу - найкращі... А коли прочитала історію створення шедевру, спробувала зробити переклад, спочатку він був майже дослівний, а потім довільний...
Історія створення вірша «Освідчення», що став популярним романсом, вельми цікава. Після його прочитання може здатися, що написано воно було закоханим юнаком з палким поглядом. Але насправді написав його серйозний 54-річний педант з манерами і зовнішністю бухгалтера. До того ж до 1957 року, саме тоді Заболоцький створив свій цикл «Остання любов», інтимна лірика йому була чужа зовсім. І раптом на вильоті життя цей чудовий ліричний цикл...
У 1956 році сталося те, чого Заболоцький ніяк не очікував - від нього пішла дружина. 48-річна Катерина Василівна, що жила багато років заради чоловіка, не бачила від нього ні турботи, ні ласки, пішла до письменника і відомого серцеїда - Василя Гроссмана.
Заболоцький був безпорадний, знищений і жалюгідний. Сімейне горе привело його до Наталі Роскіної - 28-річної самотньої і розумної жінки, яка любила його вірші. Вони зустрілися і стали коханцями...
У цьому трикутнику щасливих не було. Але саме особиста трагедія поета і спонукала його до створення циклу ліричних віршів «Остання любов», що став одним з найталановитіших у вітчизняній поезії. Але серед усіх віршів, що увійшли до збірки, осібно стоїть «Визнання» - справжній шедевр, ціла буря почуттів і емоцій. У цьому вірші дві жінки поета злилися в один образ...