Є журнал один досить вiдомий - "Перець" називається.
Вiн регулярно iз задоволенням народом читається.
Бо висмiює дотепно дуже рiзних персонажiв
Якщо вчинок поганий хтось зробить - сатирик розкаже.
Та от халепа, не люблять журнал цей високi чинушi!
"У всiй красi" вiн вмiє показувати їхнi гнилi душi.
Простi ж люди завжди цiнують гумористичну творчiсть
Яка вправно i настрiй пiднiме, i надасть бадьорiсть.
Але все ж таки допекло гостре слово полiтикiв
Не сприймають вони про себе нiякої критики.
I видавництва усi без винятку вiдмовляють "Перцю".
- Нашим "порядним й шляхетним людям" сатира не по серцю.
Редакцiю попросили кабiнет звiльнити.
Засмученi простi люди, як без "Перця" жити?
Але ж, як Птах Фенiкс з попелу з'явиться видання
Й передасть зухвалiй владi пекуче вiтання.
Дякую за гарний вiдгук. Та я ще думаю доробити цей вiрш, треба ж ще згадати, що вiн спочатку називався "Червоний Перець", а вже трохи згодом скоротили назву до "Перець". Та i про засновника i першого головного редактора Василя Еллана-Блакитного декiлька рядкiв ще можна написати. Так що, це ще, як кажуть - чорновий варiант.
Щиро дякую. Дiйсно, дуже високоi якостi був журнал. Я, завдяки тому, що часто читав "Перець" i украiнську мову змiг вивчити на досить пристойному рiвнi, бо у малому вiцi розмовляв украiнською приблизно у стилi Верки Сердючки. Ну, треба не втрачати надiю, що люди колись зможуть його вiдродити.
О, це ви мене своiм коментарем наштовхнули на думку, що треба ще додати у цей вiрш декiлька рядкiв про те, коли заснували цей журнал i про його засновника Василя Еллана-Блакитного. Так що вам подяка за це.
Гарне питання порушили.Але тепер щось важко вирішити.
Дмитро Кiбич відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиро дякую, Людмило. Ну, ви пишете з такою iнтонацiею, що нiби колись були часи, що простий народ мiг все дуже легко вирiшити. Влада завжди чхати хотiла на народ, хоч у царськi часи, хоч при комунiстах, хоч при демократах так званих, але якi там вони демократи, так, одна назва. Але втрачати надiю нiколи не потрiбно.
Вірно,чудовий журнал був. Я, хоч ще і хлопцем тоді був, але добре його знаю, читав його і батькам, і для себе. Двома руками за відродження "Перцю".
Дмитро Кiбич відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиро дякую, Евген. Завдяки цьому журналу я i украiнську мову вивчив досить непогано. Я живу в Краматорську, на Донеччинi, а в нас переважна бiльшicть розмовляе суржиком, у стилi: "Мои спички, твои дрова. По видимому, девкi - це любов". А саме завдяки журналу "Перець", я тепер можу спiлкуватись украiнською на досить пристойному рiвнi.