І знову я, і знову ми, а хто при владі?
Мабуть, не помилюсь, ті самі б…(дяді)!
Писав, співав, і на Майдані був не зайвим?
Та ж, бач, через Майдан, враз виявився крайнім.
«Небесна сотня» там лишилась, на брусчатці,
А ті, хто вижив – в Іловайській «колісчатці».
Що? Є живі? В котел нової бійні,
Зате ті, що до влади йшли – від обіцянок вільні.
Два роки йде війна. Панове! Досить?
«Двохсоті» та «трьохсоті» - хто приносить?
Вам сльози матерів та наречених – ВЛАДА?
Та йдіть під три чорти, бо то є груба ЗРАДА.
То зрада всіх, хто у окопах гине,
То зрада всіх, хто любить Батьківщину.
Нема Пророка, але є то бидло,
Яке прийшло, щоб нас звести в могилу.
Повір, Украйно, я не з тих «пророків»,
Які нам щастя зичать (за сто років).
Я, просто, раджу: взяти, зараз, бука.
Бо то єдина для «вельможності» наука.
