UA | FR | RU
Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Ганна Верес (Демиденко): Для всіх батьків біда – невдячні діти - ВІРШ |
|
|
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Ганна Верес (Демиденко) відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Спасибі за розуміння.   
ПВО, 26.04.2016 - 15:46
Це настільки складна і болюча тема, що годі й розкривати вуста. І не тільки в Україні, а й на Заході тим паче. Європейці механізували родинні стосунки до непристойності. Тому в них ми нічого доброго не навчимось.По складу свого служіння мені часто доводилось стикатися із родинними стосунками, і в зв'язку з тим, дечому навчитись. Але не можна весь життєвий досвід ось так просто викласти в одному коментарі. Існують фундаментальні закладини, але і вони настільки специфічні і радикальні, що тут я також стримаюсь від їх освітлення. Не відхрещуюсь - навпаки, готовий ділитись якнайдовше, але для щиро зацікавлених і готових до навчання людей. До речі, маю засвідчити, що, хоч сам був недостатньо турботливим сином, але від своїх дітей, дивним чином, отримав незаслужену любов. Можливо, Вам, Ганно, колись в приватку відкрию докази. Дякую.  
Ганна Верес (Демиденко) відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Я безмежно вдячна Вам за повний і щирий коментар. Звичайно, однозначної відповіді бути не може. Щасти Вам.
Променистий менестрель, 26.04.2016 - 13:42
Бачте Ганю - про все думки Ваші в цьому непростому земному житті-виховальному Божому закладі.То добре і повчально і на злобу дня. Спасибі від усіх, хто задумується...  
Ганна Верес (Демиденко) відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ваші слова - то висока нагорода для мене. Дякую Вам.
геометрія, 26.04.2016 - 13:20
Одвічну тему, ви порушили, Ганнусю! Вона хвилює завжди й всіх. І погляди у кожного свої, і ми їх не осуджуєм, але, як кажуть: "не передайте куті меду", так і у вихованні: не можна бути надто жорстоким, але не можна й потакать. Мені дуже сподобався і вірш, і коментарі, даруйте, прочитала всі. Вразила мене легенда Світлани Крижанівської, хоча я її й чула, та якось призабула, а ще пам"ятаю, що чула й пісню, про те,що син вирізав мамине серце на прохання його дівчини, а потім упав тай лежить, а мамине серце за сином болить,вона йому й каже:"Вставай мій, синочку, вставай, не лежи, бери моє серце дівчині неси..." А виявилось, що дівчина пожартувала...Та я все ж дуже задоволена і вашим, Ганю, віршем, і порушеною темою, я ж і мама, і бабуся, і вчитель, і знаю багато різних випадків із життя та відношення батьків до дітей і дітей до батьків з реального життя. Так що ще раз дякую, Ганю!      
Ганна Верес (Демиденко) відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Спасибі, Валю, за розуміння, за увагу.
Mik (галицька миша), 26.04.2016 - 12:51
   Невдячнiсть дорослих синiв та дочок - це одвiчна тема. Особливо прикро, коли йдеться не про "маргiналiв", а про людей з освiтою,зi "статусом у суспiльствi". Вашi рядки талантовитi i, на жаль, актуальнi! Ганна Верес (Демиденко) відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Спасибі, Міку.
laura1, 26.04.2016 - 10:04
Така вічна тема, пані Ганно. Тема батьків і дітей. Все неоднозначно. Бувають різні випадки. І щодо дітей і щодо батьків. Скільки покинутих дітей-сиріт. Скільки покинутих старих батьків. Але, якщо невдячні діти, то часто батьки бувають у цьому винні. Бо буває і батьки не дуже про дітей піклуються. І у Вашому вірші про це йдеться. А буває, що батьки віддають все до останнього своїм дітям. а вони виростають і не згадують про них. Тоді, дійсно, це трагедія. Але Господні путі несповідимі. І кожен отримує, те, на що заслуговує. А вірш Ваш майстерний. Тема актуальна. Ця проблема повинна вирішуватися на державному рівні. Як це робиться в нормальних, розвинутих країнах. Там про літніх людей піклується держава (Ізраїль, Германія і багато інших). Створені будинки для хворих літніх людей, але там, дійсно ними опікуються, на відміну від нашої країни. За рахунок страхових внесків громадян. Або хвора людина може проживати вдома, а робітники певних служб приїздять до цієї людини, привозять їжу, забирають її до будинку на невеликий проміжок часу. Там її купають, навіть у басейні. Потім відвозять додому (Німеччина) Там вважається, що діти не повинні цми займатися, бо їм треба заробляти гроші і виховувати своїх дітей. Я теж так вважаю, що це правильно. Я любила своїх батьків. Але те що мені довелося пережити, коли вони хворіли, це не побажаєш ворогу. Я в свої 40 років виглядала бабусею. І добре, що в мене такий чоловік, що всіх нас тягнув (враховуючи їхні пенсії). І я могла бути дома і доглядати спочатку 6 років за мамою, а потім 7 років за батьком. Але я з жахом думаю про те, а якби тієї можливості не було, і треба було працювати (скільки коштує лікування всім відомо). Так що це дуже спірна тема. Вибачте, що багато написала, але це, дійсно, дуже важка проблема.
Ганна Верес (Демиденко) відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ларисо, я дуже вдячна Вам за такий поширений коментар. Приємно, що Ви стільки уваги виділили для мене. Ви праві: різні є і батьки, і діти, і ситуації. І великим щастям є взаємодія всіх цих складових.Викликає запитання лиш речення: ...кожен отримує, те, на що заслуговує. Я не знайшла ще відповіді на нього. Знаю не одну сім'ю, де дітям не було ні уваги, ні виховання, а вони боготворять своїх батьків. І навпаки. Або візьмімо Україну. Вона теж заслуговує на таке? Вважаю, це щось складніше, не підвладне ще людському розуму. Хтось називає це долею, хтось - кармою. Однозначної відповіді не маю. Дякую Вам.
Ілея, 26.04.2016 - 09:59
Важлива тема...наш промах у такому вихоаанні...дітям не можна віддавати все і навіть більше,так ми порушуємо Закон рівноваги,гармоніі,що маємо треба розділяти,бо наше життя теж лише одне...пізшіше ми прикро жаліємо,що так поступали...маємо вчити як ловити рибу,а не ловити для них все життя..
Ганна Верес (Демиденко) відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Мудрі Ваші слова, Лідочко. Дякую Вам за розуміння.
Джон Голт, 26.04.2016 - 09:56
Найбільша біда-це коли діти одружуються на дітях,бо так треба-та народжують своїх дітей. Не розуміючи життя-вони створюють нове життя,а хто ж це "життя" навчить жити??? Часто такі батьки(і їх дуже велика кількість) думають що ніколи не помиляються-нажаль,якби вони хоч трохи думали-побачили би далі-свого егоїзму. Кажуть що люди не можуть жити без серця,легенів,печінки... Але без мозгів живуть спокійно,цілими поколіннями... Пробачте.
Ганна Верес (Демиденко) відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Мені здається, у Вас якась образа на батьків. Немає ідеальних дітей, як і ідеальних батьків. Але коли війна кровна, то найбільше зло, якщо не гріх. Часто в таких випадках суддею виступає час. Можливо, треба використати його, не поглиблюючи взаємовідносин, бо як би хто з нас не хотів, але діти є плодами своїх батьків, а вони є дітьми своїх батьків. І однаковою є не лише кров їх, а й характери, і багато чого. Генетику ще ж ніхто не відміняв. Егоїзм - це теж страшне явище. Розумію. У своєму житті, я теж не завжди розуміла батьків, і тільки з віком зрозуміла їх переживання, старання. Дякую Вам за увагу.
Світлана Крижановська, 26.04.2016 - 09:55
Мені пригадалася страшна відома легенда. В одному селі жив син, мати йому увесь час догоджала - принесе, приготує, подасть, за нього роботу виконає... І от він виріс надзвичайно жорстоким, постійно піднімав на неньку руку, а одного разу в агресії взагалі її вбив та вийняв серце і за нього ж зашпортнувся та й упав, а материнське серце раптом заговорило: "Тобі не боляче, синку?" Матері - всепрощаючі! Гарний вірш! 
Ганна Верес (Демиденко) відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Спасибі, Світланочко.
Зоя Журавка, 26.04.2016 - 09:30
Дуже мудро...обираю. І я колись писала на цю тему:ДІТИ НАШІ. Це наша радість і наша гордість. Це біль нестерпний, це наша совість. Це наша заздрість і наша мудрість. Це наш неспокій і наша мужність. Як що життя ми, дали дитині, То нам до віку, нести провину. Ніхто не винний, так ми навчили, Як нас не любить, ми не любили. Що ми вкладали в дитяче серце? Любов і вірність, чи зради зерна? Бо, що посієш, тей будеш жати. Радіти будеш, чи сумувати? Як збилась з шляху, твоя дитина, Це завжди буде, твоя провина. Ніхто не винний, твоє коріння. Який вже стовбур, таке й насіння. ID: 494043 Рубрика: Вірші, Лірика дата надходження: 21.04.2014 21  12© дата внесення змiн: 21.04.2014 21 12автор: Зоя Журавка Ганна Верес (Демиденко) відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Гарний вірш, Зою. Дякую.
Єлена Дорофієвська, 26.04.2016 - 09:21
От не знаю... Особисто я не хочу робити з власних дітей боржників - вони підуть у СВОЄ життя, тому не хотіла б їх прив"язувати, зобов"язувати...Не претендую на об"єктивніть, бо це моя особиста думка... Джон Голт, 26.04.2016 - 09:12
Людей змінюють тільки люди. Ні обставини,тільки люди. Батьки мають право дітей любити,але діти-це це вільні люди,вони не просилися на світ-вони не хотіли рабами для них бути,мають вибір,не суди нікого-не знаючи де правда блудить. Ти видалиш це повідомлення,я знаю,бо правда в ньому,видаляй-я цього завтра навіть не згадаю.
Ганна Верес (Демиденко) відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Я повністю згодна з Вашим першим реченням, лише доповнила би "і вік". Зроду-віку не маю такої думки, щоб діти стали рабами для своїх батьків, так як і батьки для своїх дітей. Має бути взаємоповага. І кожен має право на свій вибір.А написала цей вірш тому, що бачила такі випадки у житті. Видалати повідомлення не маю звички. кожен має право на власну думку.
|
|
|
|||||||||||||||||||||||||||
Гарно !!! таке зараз життя.