Хто з вас узнав розчарування,
Коли з-під ніг пливе земля,
І зупиняється дихання,
І все без жалю спопеля?..
Бува проходить щось в житті,
Смакуєм ми тоді зневіру.
І часто так, по простоті,
Катуєм душу ми безміри.
Чому так сталося? Чому?
Де тут помилку допустили?
Цю ситуацію складну
Не раз уже ми прокрутили.
А, може, все почать спочатку,
Зібрать уламки помилок?
І склеїть знову кожну частку,
І завести новий листок?
Дурить себе, що все, як нове.
Ну що там шрами? То пусте...
І знов життєвий пливе човен,
Все, ніби нове, та проте...
Не треба склеювать уламки,
Що не прижилось - відпусти..
Може, колись в туманні ранки,
Почуєш ти : Мене прости...
Та ми давно уже простили.
З журбою дивимся в вікно...
І намагаємось щосили,
Забуть, що втратили давно..
Хто не зачаровувався, в того нема розчарування...
Та без негативних емоцій небуває позитивних і навпаки... Весь світ зітканний з протиріч. І якщо ці протиріччя складаються в цікавий візерунок - значить Життя удалось і щастя буде у вашій (для всіх читачів) руці...
Н-А-Д-І-Я відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00