Два статуси в жінки: рабиня й царівна –
Тому їй пасує з калини вінок,
Духмяно-красивий, під осінь – чарівний,
З гіркими плодами, мов доля в жінок.
О доле, жіноча, складна й загадкова,
Де пам’ять, мов свідок, толочить думки:
Чому ж часто губиться щастя підкова
І часто марнуються кращі роки?
Крізь них проростають посіяні зерна,
Де мрії й надії – єдиний букет,
Й крокують коханого очі-озера,
Й кохання саме, і далеке, й близьке…
7.04.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
Гарнi рядки, Ганночко! А куди ми вiднесемо, наприклад, Iрину Фарiон? Який з двох статусiв їй бiльш притаманний? Мо', для неї треба якийсь окремий статус сформулювати?
Спасибі, Міку, за прочитання. Із Фаріон, я вважаю, рабині не вийде ні в сімейному житті, ні в суспільному.
Як би хто до неї не ставився, я поважаю цю націоналістку за її розум, принциповість, сміливість, рішучість, відданість Україні.
На це питання мене наштовхнула історія мого сусіда. Мав гарну дружину - у всіх відношеннях. А ще була дуже скромна і надійна. Догоджала йому у всьому. Обоє - з одного села, батьки дружили між собою. Але він захотів нескромну і сановиту бізнесменку - крутить фармацевтикою. Кинув дружину, двох дітей і трьох онуків - біс в ребро. Дружина тяжко пережила зраду, ледве витримала. Але встояла. Потім розповідала моїй дружині, що була в нього за рабиню. Не мала права навіть з сусідками біля під'їзду посидіти - не дозволяв. Робота - дім. Він почав хворіти і нова "краля" вигнала його, тому переїхав до мами в село. Дружина також уже пенсіонерка і лишивши дітям квартиру, переїхала в село. Він її відвідує і проситься назад в чоловіки. Але вона категорично відмовила, аргументуючи тим, що вільна людина в рабство добровільно не вернеться. Діти також не сприймають. Отаке рабовласництво. Буквально сьогодні почув цю історію, тому й роздумував над нею. Прийшло розуміння, що пора людям організовувати сімейні Майдани, щоб покласти край цим середньовічним стосункам. Чоловік - рівний по статусу із дружиною, тому повинен так само служити їй, як і вона йому. А ще на ньому відповідальність лежить за безпеку сім'ї та кожного члена.
Таке непередбачуване життя. І готових рецептів на кожен випадок теж немає.
Дякую Вам за коментар.
Пропоную прочитати мій сьогоднішній вірш "Бо мати ж". Я про цю історію дізналася із газети.
Під словом "рабиня" я розумію готовність жінки служити своїй сім*ї, іноді не має за це навіть достойної поваги, любові і т.ін.
Кожна, мені здається, жінка, кохана і закохана, відчуває себе царівною. Тоді їй здається, що все в житті можна побудувати так, як їй хочеться.
А може, це моє суб*єктивне враження, бо я романтик.
Дякую за прочитання.