Весна кличе в гори. Взуваю розтоптані кеди –
Іще від минулого літа. Ну, що ж, в добру путь!
Де сонце – медовий бурштин, інкрустований в небо,
Де чубчики соснам хмарки́, наче вівці, скубуть.
Несу за спиною в наплічнику аркушів стоси –
Давно перепрілі ілюзії ще від зими.
Вливає за пазуху щастя подвоєні дози
Омріяна даль, що вітри підпирає грудьми.
І що мені треба на лоні безмежного світу,
Де я – лиш піщинка дрібна серед тонни піску?
І вітер гуде в мою душу, немов у трембіту,
І космос постійно тримає мене на зв’язку.
І голос мені промовляє: «Алло, абоненте,
Погода сьогодні чудова, тож welcome to please!».
І серце карбує на згадку щасливі моменти,
І камера вкотре фіксує пробуджений ліс.
А він пахне мохом, терпкими оліями хвої,
Обійми свої розкриває і кличе: «Ходи!».
І я усміхаюсь до лісу й до себе самої,
На тілі земної планети лишаю сліди…
Дрібні, ледь помітні – невидимі майже, їй Богу,
На відстані лету пташиного. Квітню, агов!..
Спасибі, що кличеш мене в цю натхненну дорогу –
Звучати на хвилі поезії та молитов.
як гарно..вже час у гори...вже час..весна кличе нас, гукає і ніжними словами стиха промовляє: прийди, прийди я так чекаю, свою кульбабку милу чарівну))
І я усміхаюсь до лісу й до себе самої,
На тілі земної планети лишаю сліди…- дуже гармонійно, розлого і багаторівнево.... Дихається пахощами лісу Наталочко, Ви дуже гармонійні у поезії
Вірш дуже цікавий!!! А ось ці рядочки ОСОБЛИВІ:
Де сонце – медовий бурштин, інкрустований в небо,
Де чубчики соснам хмарки́, наче вівці, скубуть.
Вливає за пазуху щастя подвоєні дози
Омріяна даль, що вітри підпирає грудьми.
Наталочко, отой перший безіменний голос «Мені подобається» – то мій. Я вкотре «вляпуюсь» в якусь історію: то сама собі поставлю бал, то іншим ставлю без імені. Пробачте мою неуважність.
Вірш – чудо! Дякую за чарівну прогулянку.
Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Спасибі, дорогенька, і за голос, і за таку теплу відозву! Вам нема за що вибачатися, ця я повинна Вам дякувати за щедре серце!
як гарно..вже час у гори...вже час..весна кличе нас, гукає і ніжними словами стиха промовляє: прийди, прийди я так чекаю, свою кульбабку милу чарівну)) 
А без сувоїв віршів і обійтися можна 
Спасибі, дорогенька, і за голос, і за таку теплу відозву! 
Вам нема за що вибачатися, ця я повинна Вам дякувати за щедре серце! 
