Така непогамовна ця весна
В єдиній мірі – пішим і комонним!
Кого ще вчора гнула сивина –
Заводять нині пристрасті гормони.
І спини випростовуються враз,
І погляди – відверті і пряміші.
І в потайних кишеньках про запас
Інтимне щось. Клянуся, що не вірші!
Й мене оця завихрила краса!
Конкретніше? Та прошу вас – тихіше!
Бо я тут теж, зізнаюся, не сам…
…Грішний!
грайливо як! В крайніх рядочках заінтригували *не по-детски* захотілося підгледіти - з ким Ви там... грішите
stawitscky відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Доброго вечора,до остраху шанована мною пані Фотініє! Радий Вас чути.А відносно гріха... Мені здається в таку пору гріх не грішити. Чи не так?
Запрошую на каву:
то в мені життя і роки, проведені в рамках есесерівських, і всевидящого мудреця зробили, і фідософа вуличного, і поета відчасти. а ще - татів та дідів пасок, що і їм дістався від прадідів моїх...
і всякі такі інші унівверситети. тільки вкрай лінивого, Цілителю душ та тіл наших, те життя не вчило...
О,так, ця ворохобниця Весна
прорветься в душу (шкодниця!), в кишені.
Далеко це все в неї не спроста
(обновки, мрії і думки натхненні)-
метеликом щоб плаття, нова стрижка,
помада в тон і вогники в очах -
усе-усе, щоб милий врешті грішник
носив мене всю весну на руках!
Дуже життєрадісна і натхненна у вас поезія, Вітю. Хай весна у вас буде закохана і сонячна
ось це - і від чоловіка, і від слова, і від честі, і від краси! а ще - іронії, а ще - життєлюбства, розуму та ока всевидячого!.. і - поезії.
з чим і вітаю. - краса!
stawitscky відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
У Вас настільки багатющий лексикон, щира, широка , чутлива душа і глибокий розум - звідки це? Не лише ж від генів?
Дякую за коментар і добре слово.