* неофітам сьогодення: про людське і небесне
(одному "святому повчальщику")
Не проповідуй про божественність Христа,
Коли живе в тобі лише земна людина:
Що може знати тлінний про безсмертне?!
Якщо ж ти взяв на себе той тягар,
Що зветься проповідництвом, то мудрість
Поклич на поміч і у силі слова
Свого слабкого всім, добра хто спраглий,
Про людяність Ісуса говори:
Він, як і ти, був тут, і був людина:
Народжений жоною, лоном діви,
Ходити вчився, пізнавав слова,
Їх суть і силу; хліба знав ціну
По праці тих, кого батьками звав,
І сам – він сам на хліб свій заробляв,
В покорі плоть і дух свій він тримав,
Хоч чоловіком був, як ти чи я (та хтиві);
А ще любити вмів він, по-земному,
Усіх, до кого йшов, не на словах.
Тож ти не міряй зверхньо тут своє
Лукаве благочестя і порядність
Тим, проти чого с-л-о-в-о-м виступав
(забувши слово підкріпить ділами),
І тим, від чого зміг відмовитися (з жалем…),
Що сам собі заборонив колись:
Ні, міряй тим, що ти приніс в життя,
Зробив для нього, що подарував
Усім, хто поряд, – й не чекав відплати,
Що від любові серця свойого
Ти ближнім дав; і скільки обігрів
Сердець людських теплом свого, земного.
Любов’ю і добром себе і шлях свій міряй.
***
Касьян Благоєв відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
і най так буде з нами! щоб на двох цих крилах піднімалась до неба душа наша, і щоб тінь лукавства, яким живуть ті "святі", не закривала нашому серцю небеса
Ох розумію, Касьяне! Дістають своєю «святістю, праведністю і знанням Слова» так, що ридати хочеться. Повчають, як треба вірувати і кому молитися (чиїм богам), бо я мабуть придурком прожила життя і не навчилася, то вони – розумні – повчають. Пишуть в чаті, пишуть півметрові листи... ЗАДОВБАЛИ!!! Мені не прийшла б до голови думка, повчати когось чи робити зауваження стосовно віри. Це – свята особиста справа, до якої НІКОМУ не дозволяю торкатися.
Тож підтримую Вас. Дякую, бо дали відповідь і за мене.
Касьян Благоєв відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
а тут ми з вами - брати і сестри. СПРАВЖНІ, по сприйняттю серцем і по тій мудрості віковій предків наших, яких не купиш ні отим лукавим святенниством, ні цитуванням сліпим бездушним, ні хизуванням отриманими "дарами" всіх духів святих.
саме про таких моя оповідь. хоча певен: таким слова мої - що горохом об стіну.
тож живімо по велінню власного сумління - і радіймо життю та своїм малим справам, які все ж робимо, і робимо від душі
Касьян Благоєв відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
одному святенникові, що дуже постарався слова завчити, бо з них живе доситьт непогано, а справи? - а нехай інші роблять. він добро здатен тільки приймати. а ще повагу, пошану на перехрестях, поклони і похвалу. та ну його, і ці мої слова - кинуте на вітер
Ні, міряй тим, що ти приніс в життя,
Зробив для нього, що подарував
Усім, хто поряд, – й не чекав відплати,
Що від любові серця свойого
Ти ближнім дав; і скільки обігрів
Сердець людських теплом свого, земного.
...зрештою,чим більше віддаєш,тим більше отримаєш...
Касьян Благоєв відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
а скільки потрібно зробити пустого, марного, щоб зрозуміти цю науку звичайну