К О Б З А Р Б Е З Є В А Н Г Е Л І Я
23,03,2010,
Возвеличення Шевченка дійшло до межі
коли його «Кобзар» стали називати
«Євангелієм для українців»
Знов нас наївних хочуть ошукати
І наші біди та нужду
Собі на службу мріють взяти
Бо ми до нині темні, без ладу.
Який величний, трепетний борець
Не скорений суцільним блудом.
Повстав як і його народ
Проти тиранів, вбивць і носіїв облуди!
Та скрили правду від простих,
Тлумачать так як їм потрібно.
Закрили Батька від людей
І вперто нищать кожне світло
.
Спочатку Бога відреклись,
Шанують замість Батька Сина.
А далі Слово Боже – Вість
Людським «пророком» підмінили.
Тепер святоші і чинці
Святити підуть постаменти
Де син України стоїть
Закутий в бронзу, як безсмертний.
Колись він Біблію читав,
І трактував як вмів і слухав.
Тяжке «чому» весь вік питав,
Та думки Бога не дослухавсь.
Син Божий не на те прийшов,
Щоб ненависть посіяти й розруху.
Він кров Свою за всіх пролляв,
Щоб вічно жив, хто Правди слухав.
Тому для всіх, на всі часи
Євангеліє – слово миру......
Кобзар зацькований волав
До помсти за свою Вкраїну.
Та навіть в непробудній тьмі
Поет не стримуючи гніву
Картав гнобителів – ксьонзів,
Паскудив «церкву – домовину».
Додаток
Віки минають, все на місці.
За мир і за свободу грішні
Ламають голови невтішні,
А панство, далебі, мовчить,
Жирує щоби "праведность достичь"
Приєднуюсь до вітань, Серго ...бо кому ж перемагати, як не вам Читатиму ваше синові, як підросте трішки, вже назбирала маленьку бібліотечку вашого
Серго Сокольник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Я навіть не знаю, що сказати на це... Сказати, не читати- ну аж ніяк не можу, бо моє- гарне... А щодо перемагати... Я і ворогів маю (не тут. Хоча світ укр. літ. тісненький). Бридких і абсолютно безпринципних доречі))) Саме тому, що пишу ГАРНО. І своєрідно. І нікому не вклоняюсь. І маю власну думку. Взагалі укр. паезь добряче залипла пліснявою, Фіно, тож хай це не стане для Вас одкровенням) Дякую за високу оцінку моєї скромної творчості
... не вічні імперії, - Воїни Світла
руїнами пройдуть, щоб знову розквітла
Земля, що Солдат не для воєн ростила, -
Сергій і Тарас ще побачать щасливу;
*
і постане, я вірю, тим Раєм, омріяним вами,
не Чорним квадратом - усміхненим краєм: для мами,
для сина та доньки, для правди і всенького люду.
й забудуться чвари. і вірю: вас двох - не забудуть.
***
з пошаною схиляю голову - за повагу та пам"ять поета, за любов синівську та небайдужість, за пізнаний біль... за надію
сил та здоров"я, - бо є такі серця - є і Україна
Серго Сокольник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
...бо кому ж перемагати, як не вам 
Читатиму ваше синові, як підросте трішки, вже назбирала маленьку бібліотечку вашого
