Любов прийшла,
постукала у двері,
постояла в кутку.
Тихесенько пройшла укутала теплом,
постукала у серце, в мозок,
постукала тремтінням у душі.
Зайшла вже далі, впевнена в собі.
Залізла в мозок - тук, тук, тук...
Я тут, вже поруч - подивись.
Впізнай мене - я радість,
весняний той промінчик .
Я сонце й небо для тебе́.
А ти все гониш всіх від себе,
залякуєш страхами ти себе́.
- Не мій і зовсім не для мене.
- Не зараз, не тепер.
-Ще рана на душі,
ще смуток залишити не встиг
моє колишнє сновидіння,
ще сил замало, ще журба
затулює замріяні зіниці.
-Ще спалахи в душі
минулого життя завадити все хочуть,
залишити самотньою все норовлять.
Не плач - кохання проказало,
не плач, то лиш минулеє життя.
Не плач - в майбутньому зі мною,
цих сліз не буде забагато,
а буде лиш від радощів сльоза.
Моя велика і велична
Любові ніжная струна -
заграй в мені великим святом,
лунай в мені на все залишене життя .
Любов заходь, впізнала я тебе.
Людмила Яблонська.
03.01.2016 р.
