Одинадцять років, як дві одинички,
як дві метушливі яскраві синички.
Що пурхають стрімко, щебечуть, жартують,
а інколи сядуть на вітку й сумують…
Не треба надовго дружити з журбою.
Всміхайся маленький, я завжди з тобою…
Я в думці мандрую твоїми слідами
і спогади линуть стрункими рядами…
Та тішуся тим, що минеться розлука
і марно не пройде життєва наука.
Колись все закінчиться, ранком проснешся,
підхопишся стрімко й додому вернешся.
Життя швидкоплинне, цього ще не знаєш.
Дванадцятий рік ти його вже стрічаєш.
Легкою хай буде горбиста дорога.
Хай серце не часто турбує тривога.
Хай сонечко ясне висить над тобою
у чистому небі любові й спокою.
Життєвий хай човен пробоїн не знає
і Щастя з Любов‘ю тебе не минає.
Хай Віра й Надія тебе не покинуть,
а сум і хвороби навіки всі згинуть!
Хай зірка Кохання ще й душу зігріє,
а Бог всемогутній здійснить твої мрії!
лютий 2016
Але ж татусь ще юнок! 
