В зими буває груба поведінка –
Колючим подихом страшить людей.
І ця, далеко вже не юна, жінка
Боїться теж, а все-таки іде.
Лякає стежка, мов жива істота,
Де хижим змієм піджидає лід,
А треба йти, бо знов болить робота –
Місцями «мальовничими» похід.
Багато років праця найдешевша
Якось тримала. А з недавніх пір
Життя стареньку зовсім ошелешило.
І ось – пляшки надибує, папір…
Вже плута мінімалку з комуналкою.
Вони тепер однакові на зріст.
Війна-матуся «балувала» змалку
І зараз в хаті хліб – не частий гість.
За магазином, за якимось погребом
Свої у неї, пам’ятні, місця.
Стидаючись, вовтузиться в непотребі,
Аби щось додалось до гаманця.
Та знов не тісно здобичі в торбині.
Натомість знов поважчали думки:
Чому на все угору скачуть ціни
І при землі лишились – на пляшки?..
