Чуєш? Чоловіче! Та не поспішай ти так! Ти хто такий? Не дивись таким різким поглядом, я нічого поганого тобі не зробив. Хочу лише дізнатись хто ти і як це ти посмів усім своїм виглядом пройтись по мені, лишивши глибокі сліди, нічого навіть не сказавши?
Чому маю говорити лише я? Ти взагалі розмовляєш? Ей! Не злись, це мені не подобається. Заспокойся. Куди ти так поспішаєш? І чому ти все ж зупинився, нічого не кажучи мені? Ти якийсь дивний, я не бачу твоїх ніг! Як ти взагалі пересуваєшся, та ще й так швидко, що я ледь можу тебе наздогнати? Ти куди знову?! Постривай!..
Де ти?.. І чому тепер усі ліхтарі світять тим самим різким поглядом? Бррр… Так холодно стало. Це часом не ти зробив? Я тут більше нікого не бачив. Я певен, що зараз один у цьому місті. Ти тривожиш його душу і мою за одне… Ти мене чуєш?! Дай якийсь знак, що чуєш мене! Ти мусиш чути, бо тут більше нікого не було, все до моторошності тихо. Ну покажись будь ласка.
Як можна так зривати чужий спокій і пройти галопом по моєму місту, в яке я нікого не запрошував, та ще й без ніг… Я божеволію? Чому ти не хочеш мені показатись? Я вже зазирнув у всі куточки, а тебе не бачу. Якби я тебе не відчував, то вже б і не кликав! Я ж не заспокоюсь. З’явись уже! Ти ж кудись так поспішав, а зараз тебе й не видно, хоча твоя присутність не зрушує з місця ні на міліметр. Мені вже не хочеться гуляти тут у своїх роздумах, але й додому я піти не можу, тут усе – мій дім. А тебе відчутно у кожному куточку. Ти або показуйся або забирайся і поверни тут все як було! Чому мовчиш? Може я тебе чимось образив? Ти не гарно себе поводиш. Мені якось не спокійно. Добре! Я зачекаю…
Ну нарешті! Ось ти де! Чому ти зник і так довго не з’являвся? Я тебе не розумію. У тебе той же погляд, але ти вже нікуди не поспішаєш, та і не злишся ти… Що з тобою? Ти якийсь не такий. Не говориш, не маєш цілого тіла, та й країв у тобі немає. Ти якийсь дух? Чи привид? Я тебе не створював. Якщо тебе хтось і створив, то якось не повністю. Щось у тобі бракує. Я не можу зрозуміти твого різкого погляду. Ніколи такого не бачив. Ти можеш якось дивитись по іншому, чи хоча б говорити?... Ясно. Ну нічого, мені вже добре, що ти тут. І дякую за те, що повернув моє місто. Пішли зі мною, я знову хочу пройтись.
Як ти так завжди поруч, коли ти навіть не ворушишся? Я і швидше йду і повільніше, а ти завжди поруч зі своїм беззмінним поглядом. Ну я надіюсь, що причина по якій ти тепер поруч, якась хороша. Як тобі місто? Правда у ньому є щось своє? Тут щось є в будь якому випадку, інакше ти сюди не потрапив би. Тож ходімо далі. Тут добре. І з тобою зараз не стало гірше. А ти знаєш, що я теж можу як ти? Хоч і маю ноги… Дивись! І ось, ми вже над землею. І погляд твій я бачив у дзеркальному озері.
Людина житло для духа, чи Божого, чи диявольського, - якого вона собі впустить в серце. Просімо Господа Ісуса ввійти в наше серце і царювати в нас, щоб мати мир і радість в серці тепер і ввічності - життя. Незалежних - не буває. Або ти Господній, або ти - диявола. Поки тебе приборкає, заграє, а коли зайде в душу, тоді лиш Господь Ісус може звільнити. Я не говорю ні своє ні релігійне. Про це написано в Слові Божому. Нехай тебе благословить Господь.
Ремаєв Сергій відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
