1.
...бігаю берегом моря -
сміюся, розбризкую море -
нас багато -
ми вихлюпуємо з моря на берг пісковий медуз
і засипаємо їх піском,
аби обігріти - жаліємо їх,
змерзлих настільки, що аж білі, рожеві і сині -
риємо в піску басейн для піскариків
та інших спійманих майкою рибок -
ловим крабів і морських коників -
ми дурачимося з хвилями,
занурюємося в них своїми тілами... -
лягаємо у розпечений пісок,
вбираємо в себе сонце...
на екваторі моїх спогадів сонце завжди в зеніті.
2.
...квіти збираю -
збираю нектар разом з бджолами -
пісні птахів злітають у вечірнєє небо -
м"який запах стиглих абрикос стелиться у повітрі,
просякнутого свіжістю моря -
і північ -
і ніч... -
і приходе місяць до нас,
на сплячі обличчя дивиться у вікно,
крізь відчинене вікно своїми долонями
ніжно гладить наші крихітні долоні
і чомусь сумує...
на екваторі моїх спогадів місяць також завжди в зеніті.
3.
...небеса - брості фантастичних хмаринок -
птахом злітає і завмирає у сні
розкішна вечірня зоря над обрієм моря -
складені крила птаха у сні пелюстками дивовижної квітки -
і там, у плескоті зливу помаранчових блискіток сонця
корабель чекає на когось -
через трави і квіти до нього добігти легко так полем
й з останньої сходинки-променя
зістрибнути
й, злегка хитнувши, веселим стрибком на палубу втрапити і... -
мандрувати світами у мрії за мріями -
але прокидається птах і з шурхом злітає -
уносить на со́бі вечірню зорю -
і, звіяні подихом вітру жалю,
в останнє спурхують метелики-мрії -
і сутінки світлими тінями місяця літа
буденно спадають у ніч...
гарно...Ваш земляк відомий Василь Голобородько теж таким стилем пише... То у вас регіональне? Не дай Бог, від горезвісної ПР! 
