втислася в снігу цукровий пил
модною зачіскою з перукарні.
/мовбито - сніжки - ліпи й ліпи/
я - дослухаюся потяга.
марно.
навіть не чути шерех квитка,
зім*ятого у котрімсь вагоні.
помста, як водиться, є гірка.
помста звучить у твоєму тоні.
цикл новорічних вітань б*є старт.
від них, мов від чаду, душу провітрюю.
ялинки, листівки - усе в сміття.
я бережу лиш твою не-відповідь.
я встигла скоїти всі помилки,
про які тільки можна рожево мріяти.
жінка в касі знічев*я гладить квитки,
твій квиток їй вночі змерзлі пальці грітиме.
і бажати більше немає сил,
і все іде за законом жанру.
/немовби свічки - не всі загасив/
я кохаю незбутність цього бажання.
це ніби тонкий кривавий укус,
що розпливається поверх святкових оперень.
я навіть знаю, як посміхнусь
опівночі, глянувши скоса
на двері.
Подобається. Люблю такий ритм, і рими є дуже цікаві (рими - то моя пристрасть ). Відчувається, що Ви працюєте над текстами, вдосконалюєте їх.
Читатиму Вас частіше)
Долька Полину відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую Вам за оцінку! рими і моя пристрасть також, банальні рими мене знуджують.
саме цей текст я написала у єдиному пориві емоцій за годинку до Нового року.
). Відчувається, що Ви працюєте над текстами, вдосконалюєте їх.
