Тече собі задумана Іртиш...
Я теж ріка. (Мене ще не відкрито)
Пливу до тебе... Милий, чи простиш,
що стільки часу сміла не любити?
Покрила душу втоми ковила,
Пустеля в серці... Ти шукав оазу
і кликав, кликав - я відповіла.
Пробач мені... (пробач, що не відразу)
і що тоді вік, і що тоді час, і незворотність його, і неспинність?! - коли Жінка так промовляє до обраного серцем - і постає Любов, і вічна молодість оселяється в серці!
от би всім вам раптом відкрити в собі цю ріку - яким би постав світ!..
Уляна Яресько відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Якщо всі стануть ріками світ заллє але ж то ріки любові!!!Дякую, Касьяне, приємні Ваші візити!
Вірш несе двоякі почуття: з однієї сторони радість і любов, але з іншої втрачений час і мабуть можливості. Та хто зна. Тут же немає завершення. може кожен домалює собі, що рахуватиме за потрібне
Уляна Яресько відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Вдячна! Цікавий хід, коли читач підсвідомо стає співавтром...
Цікаво пишете! Вісім рядків, а стільки асоціацій, думок, емоцій... І народжується вже стільки варіантів розвитку наступних подій...
Прочитав ще декілька Ваших поезій - душевно...
От тільки чомусь не любите Ви коментувати чужі поезії ( на таку кількість віршів всього сотня коментарів)... Мало читаєте?..
Уляна Яресько відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую щиро... приємні Ваші слова...
Ні... читаю багато, та не все прочитане коментую. Лише те, що направду запало в душу. Критичних зауваг під поезією писати не бачу сенсу - для цього існують конфіденційні засоби зв"язку з автором тут на сайті - порадити щось можна так. А коментую те, що сподобалося.Така моя позиція.
Та от коментарів в мене набагато більше, ніж Ви написали... на цей час їх 865, а поезій трохи більше сотні. Мабуть, Ви сплутали к-сь поезій та к-сть коментарів.