Мова горнеться до джерел твоєї любові. Звук хрипне спазмом, До вітражу зі прочинених слів. Перебираю день намистинами згадок Про твої походжання дорогою солоду Й ласкавого терну. Мова птах той, кидаюсь на шпичак І оживаю навік.
ID: 635359 Рубрика: Поезія, Лірика кохання дата надходження: 12.01.2016 23:31:26 © дата внесення змiн: 12.01.2016 23:46:33 автор: Олена Ганько
Проект ініційовано у 2002 р. київським поетом Євгеном Юхницею Правила щодо cookie