Ніч у театрі серед оксамитів -
Потерті часом крила кажанів.
До кришталю і золота злетіти б -
Є прихисток у закуточках див.
Шукаю правду у нічному храмі
Важких куліс, у канделябрах снів...
В проході сплять комедія і драма -
У них кохання вічне й поготів...
Дарма хилитись в оркестрову яму -
Вночі не ті мелодії звучать
І пошепки висловлюють пошану
До привидів чи демонів-лещат...
Ніч у театрі серед оксамитів
Розлита в залі схибленим вином.
І проситься на сцену срібний місяць,
Протиснувшись в прочинене вікно.
Мале віконечко чи повний місяць?..
Ось, все питання в чОму полягає!
Ті оксамити, привиди, - перуть, ногами місять,
На ранок, щоб була готова сцена -
Ота, де Танцівницю привітаю!
Гарно- оксамитові важкі куліси, золоті канделябри, кришталеві люстри... Сходити у театр на виставу - це величезна подія ,
а ніч в театрі - це величезна пригода!
Єлено, дайте і мені шматочок торта, бо Баян так апетитно плямкає)
Єлена Дорофієвська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Люблю людей з хорошим апетитом , смачного! ))
І дякую за візит
Обожнюю театр!Кожна вистава дарує відчуття свята!Читаючи Ваш вірш, Єлено, Ви мені пригадали ці самі відчуття! То ж дякую Вам за свято!
Єлена Дорофієвська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Для мене театр - місце відпочинку і роботи для розуму та душі одночасно Ніколи не знаєш, як серце відгукнеться... Іноді і на життя дивлюсь так - або з освітленої сцени, або підглядаючи з-за куліс ... Дякую, Світлано, і Вам - за емоції