Людська душа коли сфальшивить,
Страждає, плаче, їй – болить,
Й коли їй шансів не лишили
Вину спокутувать колись.
Людська душа завжди від Бога,
Безмежно добра і проста,
Чужий болить їй біль-тривога.
Коли ж дитина підроста
Й пірнає в світ цей, дикий, грішний,
Немає спокою душі –
Хворіє завидками, грішми,
І рідні вже стають чужі .
Тоді темніє світла днина,
Ні друзів, ні товаришів…
У світі, знай, ти є людина –
Не дай хворіть своїй душі!
10.02.2014.
Ганна Верес.
Ганночко, пiд час читання Ваших чудових вiршiв у моїй мишачiй головi виникають вiдповiднi експромти:
.........
Вважається дарунком Божим
Людська душа.
А хто нам вiдповiсти зможе:
Звiдки вона в мишА?
Ми меблi гриземо i стiни,
Ми їжу крадемо,
I шкоду, нiбито, людинi
Заподiюємо.
Але, слiд знати всiм, що мишу
Теж Бог створив,
Отже, i душами Всевишнiй
Нас надiлив.
......
P.S. Ганночко, я вчора пиШився! (ПиЖик пиЖиться, а пиШик пиШиться.) Запрошую Вас на мою шпальту!
Дякую, Володю. Зі Святвечором Вас! добра і миру, щастя і любові, кохайтеся у поетичнім слові! Хай рік Новий принесе Вам більше радості, людського тепла.