Не зі мною був той поцілунок,
Коли знову падав взимку сніг.
Не в той час і не у тому місці,
Втратити я власне щастя зміг.
Це був вечір настрій - на ура,
Ти в думках, і ноги йшли додому,
Ішов і думав - "зараз все скажу"
З впевненістю, не відчував втому.
За поворотом перший мій під’їзд,
Також твій, та лише поверх інший...
сказати правду, навіть і не знаю,
Чи буде для мене колись час гірший.
На певне ні, точніше більш не хочу,
Уже обпікся із середини до тла.
Мені не краща ти не гірша - інша,
І на тебе не маю зовсім зла.
Той вечір я ніколи не забуду,
І в пам’яті своїй ніколи не втоплю,
Не буду за це навіть дорікати,
Тому,що досі я тебе люблю.
В той вечір я відчув прихід зими,
У вечір той тебе побачив з іншим.
Ти цілувалась з ним як падав сніг.
Мороз у серцях наших є найгіршим.
Я просто закохалась у цей вірш 
