UA | FR | RU
Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Ганна Верес (Демиденко): Герой – це той… - ВІРШ |
|
|
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Татьяна Прозорова ( Танюша Одинцова), 21.02.2016 - 11:13
 Я теж її чекаю і молюсь,Щоби війну спинив таки Всевишній, Героям вкотре низько поклонюсь – Ніколи не буває їх, колишніх. 
Ганна Верес (Демиденко) відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Спасибі, Танюшенько.    
Mik (галицька миша), 04.01.2016 - 07:14
  Втрачають матерi своїх синiв - Страшний "податок" з нас бере вiйна, Яка триває близько двох рокiв... I скiльки ще триватиме вона?! .................... Ганночко, Вашi рядки не можуть не торкати душi! проблема, на жаль, у тому, що тi самi душi не в усiх наявнi... Ганна Верес (Демиденко) відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Міку. Дійсно, питання не з легких: I скiльки ще триватиме вона?!....................  
Шостацька Людмила, 02.01.2016 - 20:18
Дякую,Ганно,Вам за вірш.Додала в обране.Саме страшне,що Герої є,а синів людських немає.І війна ця жахлива і її автори-безумці і кінця-краю не видно їй. 
Ганна Верес (Демиденко) відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так, Людочко. Я теж так мислю, а головне, що тисячі вже поклали голови, а війну не названо війною. І лінії фронту немає...Спасибі за коментар. 
laura1, 02.01.2016 - 16:45
Що до перерахованих осіб, пані Ганно, то я і зараз про них згадую з підступом у серці. І не тільки вони. Ціла колона московських ставлеників. Але вони і зараз є. Але ж їх обирають. А марсіанін (троль) у мене в чорному списку. На жаль, таких тут багато. У мене теж є вірш на цю тему. Написала його на одному диханні, вранці, тільки проснувшись. Навіть не думала писати в той самий момент на цю тему. Думаю, що він був продиктований мені зверху. Присвятила його всім матерям, які втратили своїх синів. Називається " А я тебе синку так сильно люблю" Він в самому кінці у розділі "доля". Якщо буде бажання, то прочитайте. З повагою, Лариса.
Ганна Верес (Демиденко) відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиро дякую, Ларисо. Прочитаю обов*язково.
laura1, 02.01.2016 - 00:06
Гарно описали наше сумне сьогодення. Та страшно, що вбивають наших дітей, які захищають начебто рідну землю, але фактично на ній не народилися. А ті хто там народився, стріляють по наших дітях. А на початку війни мирне населення кидалося під українські танки, щоб ті не їхали їх визволяти.
Ганна Верес (Демиденко) відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Спасибі, Лауро, за коментар. З Новорічними святами Вас! Здоров*я, щастя, миру, натхнення.  Так, я все пам*ятаю, і всі ми пам*ятаємо. Може, тому Бог і карає їх, що забувають найсвятіше: землю, котра вигодувала їх і їхніх дітей. Погналися за тим, що в Росії більші пенсії, повелися на російську пропаганду. Я не знаю, як Ви, а я коли слухала виступи регіоналів (Олени Бондаренко, Колесніченка), мене вивертало всю. А їм це, мабуть же подобалося. Шкода наших дітей, що свої голови поклали. Серед членів нашого клубу є Ольга Калина, у якої теж син загинув там. А Марсіанин їй пише: а хто винуватий? Уявляєте?.. Через таких і страждаємо. ПВО, 01.01.2016 - 18:22
Герой – це той, який карає зло,Для багатьох він є незрозумілим: Не терпить він улесливих розмов, І смерті в очі дивиться він сміло. Гарні слова. І поети теж бувають гароями, викриваючи зло, ігноруючи непризнання та гоніння. Ганна Верес (Демиденко) відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Згодна з Вами. У кожного справжнього поета шлях тернистий, тому не кожен здатен його подолати: хтось здається і зникає з пам*яті, хтось бореться і зникає фізично, але не зникає з пам*яті. Дякую Вам за добрі слова. З Новоріччям Вас!
Ганна Верес (Демиденко) відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Спасибі, Наталю.
Наталі Калиновська, 01.01.2016 - 16:24
Тема розкрита неперевершено! Не плачте, не сумуйте… Моя родюча земле, Україна, Ти зрошена сльозами матерів, Що пагонами по весні зійдуть на нивах, Але не зможуть повернути їм синів! Не плачте, не сумуйте, одинокі, Герої ваші дивляться з небес. Вони, мов янголи і зірки синьоокі… А з ними Бог і Син його, який воскрес! Душа дітей зігріє сонця світом, Хмаринкою торкнеться сивини, А по весні розквітне білим цвітом І буде з Вами завжди на землі! Не плачте, не сумуйте, моя мамо, Я Вас тепер з небес люблю! Прошу Творця, щоб скінчилась війна кривава, Щоб діти жили на землі, а не в раю! Щоби вони могли любити і кохати, Народжувати Вам своїх синів, І щоб ніколи не пізнала жодна мати, Пекельної і чорної біди! 29. 01. 2015 м. Львів автор Наталя Калиновська Ганна Верес (Демиденко) відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Наталю, дуже проникливий вірш, зачіпає до глибини душі. В якійсь мірі він перекликається з моїм. Та це й невипадково, адже ми матері, а тому й розуміємо, що таке війна. Спасибі Вам за розуміння.
Валерій Вітер, 01.01.2016 - 15:46
 Мені надзвичайно приємно, бо ще ніхто иені віршів не дарував. Ставлю п*ять.Дякую. Та Ви, все ж таки, не проста. Ганна Верес (Демиденко) відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Валерію, Ви знову помиляєтесь. Проста яГойдає час мої обпалені літа Отрутою і заздрощів, і зради. Втопить хотіла в чорній безвісті біда, Та все-таки, дала я собі раду. Я знаю, хто отруту ту мені варив, Та разом з Богом їм гріхи прощаю, Радію успіхам і їх, і дітвори, І не тому, що я свята – проста я. З повагою я. Ганна Верес (Демиденко) відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Валерію, ну, Ви прямо присоромили мене. Ніякий я не геній, просто я українка. "Я з тих висот, якими є народ!" Цей вірш подарую Вам.Літа у сиву мантію вдяглися Й, мов соромливо, вивели «уже»… Укотре із дерев опало листя, А я проста людина є лише. Та все ж горджусь званням оцим високим, Бо простота – то вища з нагород, Нехай у снах приходить тільки спокій. Я з тих висот, якими є народ. І честь свою на злато не зміняю, Сумління – мій святий дороговказ, Перед чинами хутко не линяю –– Такий від Бога маю я наказ. 21.07.2013. Спасибі Вам. 
Ганна Верес (Демиденко) відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Спасибі, Василю.
геометрія, 01.01.2016 - 11:54
Земля, і ми погрузли у печаль, у снах лиш бачимо живих синочків, навік в серцях і туга, й жаль,і ложим на папір сумні рядочки...Таке не забувається, Ганнусю! Дякую!... 
Ганна Верес (Демиденко) відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Валю, безмежна радість охоплює мене, коли читаю Ваші щирі рядочки. Хай береже Всевишній і нас, і нашу Україну!
|
|
|
|||||||||||||||||||||||
