Не вийшло, чомусь, внести змінену трохи пісню (без несамовитого клацання драм-машинки) у попередній варіант і тому вирішив той видалити і "залити" по-новому...
Слова, музика, запис, виконання - Микола Шевченко
...Можемо заснути, та й забути, що учора їли.
Завтра вже й не пам`ятаємо про зле.
Але підсвідомість часто нам втинає крила,
ниций комплекс меншовартості нам шле.
Всі голодоморо-геноциди ті трикляті.
А раніш - кріпацтво, малоросівське тавро.
Породили в нас ляки і скраю хати,
заздрощі до ближнього і кляузне перо.
А я буду тюбиком зубної пасти, клею, крему,
буду шлангом, що стирчить з покришки до насоса.
Буду газом лимонадним, буду пресом виноградним.
Аби лишень вичавити, виплюнути з себе малороса!
Гідність - то не гасла, бійки в радах і промови.
Гідність і піар - поняття несумісні.
Вчора - чорні, завтра - білі, нині - кольорові...
Доки ж наступатимуть на горло нашій пісні?!
Є в нас дух козацький, слава й сила героїчна!
Знову наша Україна-мати гола й боса...
І тому, кров з носа - справа стратегічна.
Висмикнути, викрутити, видерти із себе...
малороса...
2.12.15
