Безнадійність красить тонкощі похмурих лиць.
На тобі заяложена протерта куртка,
Повіки опустили контури зіниць,
На светрі викотом пилюка.
Ідеш повз монотонні балачки,
Кросівками подертими алеї оминаєш,
Повз силуети. Крізь туманні береги,
Протерті джинси оглядаєш.
На рукавах торочаться нитки,
Вервечка хмар в імлі застигла,
На полах куртки звисли ґудзики,
На клумбах скверу айстри відцвіли.
Ступаєш повагом неспішною ходою,
Думки снують своєю чередою.
Тривожить, насідає трепетливий сум,
Не може вивести із напосіли дум.
Там десь у далині,
Товариш у вікні,
Ховає плечі від шрапнелі.
Ти тут,
Там двері,
Проламані панелі
Із гаубиць картеч,
Ти йдеш кудись,
Хтось потерпа від кровотеч.
Лежали кості на помості,
За місяцями гнили у цинкових трунах тіла,
Пророчі казали діла,
Накрили ударами злості.
