Над полтавською землею
плинуть журавлі,
І нема рідніш від неї
птахам і мені.
Над полтавською землею
журавлине «кру»,
Над гайком, напівзеленим,
сонце мітить круг.
Над полтавським рідним краєм
шириться весна,
А в напівзеленім гаї
пісня голосна.
Ожили шляхи-дороги,
виспалась земля,
Зачорніли перелоги,
сіяти велять.
Синя крапля впала з неба,
проліском зійшла,
Зажовтіли гіллям верби,
розцвіла душа.
Над полтавською землею
журавлиний клин,
І літа мої до мене
поряд них плили. 31.03.2015.
Ганна Верес.
Дуже-дуже сподобалася весняна пісня про рідну полтавську землю, віддаю свій голос і з задоволенням вітаю з виходом нової збірочки та гарним творчим вечером, вибачте прочитала у коментарях,і солідарна з вами. У мене хоч і не так багато є віршів, а на пару - другу збірочку вистачило б, та де ж ті гроші на них взяти, то оце ж лише у нашому КП та в районній і обласній пресі , та й усе; та ще на якомусь шкільному чи районному заході щось прочитаєш...
Дякую, Валю, за добрі слова. Приємно.
Відносно збірок: це вже 4-а моя збірочка. Перші три (2012р., 2013р., 2014р.) випускала. можна сказати, за свої кошти. Трохи допомогли спонсори, а останню мені профінансувала райдержадміністрація (у них є такий фонд, хоч і маленький, лише 5 тис. на пів року, то він весь пішов на мене). Депутати райради прийняли таке рішення. Але на ці гроші вийшло лише 100 екземплярів. Я вже не рахую, скільки своїх грошей розвозила, поки збірочки опинилися вдома. Маю віршів ще збірок на 5-6, але, мабуть, у клубі їх тільки й прочитають, бо коштів нема.
Спасибі, Міку, за розуміння. Вечір пройшов успішно, багато теплих слів було адресовано мені, було багато квітів. А найголовніше, що моя мрія збулась: кожному загиблому герою з нашого району я присвятила вірш, включила ті поезії у свою останню збірочку, і вручила від себе батькам загиблих. Я розумію, що ніщо цим людям не замінить синів, але вони були дуже вдячні.
Прозвучали і 5пісень теж із останньої збірки. Тут є такі 3композитори. котрі пишуть музику на мої твори.
Дякую, Міку. Я в минулому році їздила на екскурсію у Західну Україну. Їхала і через Тернопілля. Краса незбагненна!
Сьогодні у мене щасливий день: у районі був мій творчий вечір "Поезія народжується серцем". Представлена була й моя остання збірка "Вони умирали двічі", виконувалася маса пісень на мої вірші. Треба було побачити очі матерів, сини яких не повернулися з поля бою, коли вони слухали вірші про своїх дітей, коли я вручала їм свої збірочки.
Тоді й себе почуваєш не зайвим у цій ситуації, а це приносить неабияке моральне задоволення.
Дякую вам за теплі слова, за увагу.
Ніночко, якщо є така можливість, приїжджайте. Ми живемо в селі, приймемо. Але влітку красивіше, річка у нас в кінці городу тече, далі ліс. А де живете ви?
Спасибі за коментар.
Ой, добре, що подивився на дату, подумав грішним ділом : весна серед зими...Але-- все правильно, рідна земля та, до якої лежить душа, написано прекрасно.....
Такі невеселі дні сьогодні в Україні, тож захотілось сонечка додати, щоби у душах посвітлішало у тих, хто читає мої сторіночки. Віршів зібралося дуже багато , видавати ні за що, то я і вкидаю потроху їх сюди, хай хоч хтось почитає.
Дякую за коментар, Олеже. Щасти Вам.
Моя рідна земля Чернігівська, а на Полтавщині я вже 45років. Як поїхала вчитися, знайшла полтавця, та так і лишилася.
Спасибі, Калинонько, за добрі слова, квіти, небо. Швидше б уже мирним воно стало.