Хочу...
за вітром…
О, росяний світе,
Летіти в шаленім,
надвишнім
ключі –
Журавлинім,
неспиннім –
за літом, –
Серпанком неспитим,
де хуга
мовчить…
Хочу...
у пісню –
в манкі́
серенади
Вдихати в міжмрії
пернатість
тремку́
Вогняніти
вином зорепаду…
Журіти баладно
у нотнім
вінку…
Хочу...
у щастя –
щаст-зорею стати,
Сопілкою в лузі
будить
солов’їв…
Осіннього чару
челеннеє
злато
Зілляти
в настій,
щоби щем
медвянів…
04.09.11
---------------------------------
p.s. уже нічого не хочу... постаріла (душа)
(вірш занадто пафосний...)
Щиросердно вдячна за прочитання і сприйняття .
після коментару який зблудив, десь вниз списку - такий цікавий стан, коли повторно перечитуєш свій вірш - таке враження ніби опиняєшся в тій аурі, в якій він писався.
Наснаги і удачі Вам
Не можу знову нічого виділити - весь вірш - надпорив
просто медвянію, читаючи і не погоджуюсь, що це пафос
це вірш, що дає крила (ой, вибачте за пафос )
*SELENA* відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиро дякую
А я медвянію читаючи Ваші коментарі - вроді і наше сьогодення не січе своїми батогами...