Слова - Світлана Костюк
Музика, запис, виконання (від чоловічого імені) - Микола Шевченко
МУЗЕЙ ЗАБУТОЇ ЛЮБОВІ
На віях дощ. І солоніє мить.
Блідніють сни рожево-кольорові.
У затишку моїх сумних пісень
тепер - музей забутої любові.
Тут навіть простір – цінний експонат.
І тиша промовляє так вагомо…
Тут всі стежки вже спалено. Назад
тепер не повернутися нікому…
На шибці січня – дивна акварель.
Ми підсвідомо ще складаєм ноти…
Щоденник мій – самотній менестрель,
терпкі, цілющі ліки від скорботи…
Тремтить рука. А як душа тремтить.
В музеї цім – історія висока…
Тут десь за склом живе щаслива мить,
що відібрала мій щоденний спокій…
Святочно так, як в церкві при свічі…
Німіють строфи і німіють рими.
Тут навіть не молися. Тут мовчи.
Під почуттями світлими моїми…
Тут музика нечувана щораз,
перегортає сторінки у слові.
А томик віршів – як іконостас,
від нас самих врятованій любові…
А ось і відео на цю пісню, не судіть строго, мої фантазії не безмежні, третій варіант пісні на ці чудові слова Світлани Костюк. https://youtu.be/EHNEfnoZ4lE
Микола Шевченко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
відпочиваюча музика...красиві слова .метафори...але це як Баха слухати,недуже захоплює,але чомусь нема приспіву...Приспів то мабуть для чогось придумали.хіба що це як Пушкін.тоді теж читали вірші під музику.Значить це не пісня звичайна з приспівом...
Микола Шевченко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Я вже відповідав пану Володимиру, що не знав про попередні (не називав би їх варіантами, а окремими піснями на однакові слова). Ті пісні - чудові. Ще, певно, влітку, пані Світлана надіслала мені декілька своїх віршів на вибір, щоб спробував для пісні, ось і має тепер - дві "Буду з тобою" і три "Музеї". Хай здоровиться шановній авторці віршів, а людям подобаються пісні. Значить є сила в її слові, раз воно надихає
Ось попередні два варіанти пісень на ці вірші Світлани Костюк -
я сказала б,що це найкраща пісня...
