***
Відшаруділи ночі і вітри,
Відстугоніли тучі і заграви.
Тепер мене із пам*яті зітри,
Бо рідними у світі цім не стали.
Бо сонце, розколисане жалем,
Пірнає вже навік за чорний обрій.
Ми багнули зріднитися, але
Жадання ці віднині у жалобі.
Дзеленькнуло у грудях сотий раз,
Та вже докупи віри не зібрати...
Мовчи, молю, не треба фальші фраз,
Не варто словом ще і ще карати.
Загоїться колись оця печаль,
Затягнуться у серці рвані рани.
І ми колись ще стрінемось, хоча
Лиш сиві тіні стануть межи нами...
(7.12.15)
спільне між ночами і вітрами уже хоч би те, що вони шарудять... і вже хоч би оце їдне їх не тільки зближає, але й споріднює
гарний вірш, і "багнули" гарно звучить (тільки у вас там багнуТли - це так треба чи одруківочка?)
Леся Геник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, п. Валю!
Прочитала ще попередній варіант коменту і скажу, що абсолютно з Вам погоджуюсь)
Помилку вже виправила, дякую, не догледіла!
Шаную Ваше Слово...
Людина закохується, радіє, що знайшла свою половинку. Їх очі палають вогниками кохання, в їхніх словах вкладені світлі почуття, а в діях - лиш ніжність та краса.
Але настає та мить, коли пристрасть та бажання зникають,звучать звичні слова, а дії йдуть по інерції, а не від бажання.
Зникає кохання і в голові виникає запитання: «Куди зникають почуття?
Леся Геник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Гарні Ваші роздумування, п. Олю!
Справді на це запитання відповіді не знає ніхто. Як ніхто й не знає, звідки вони з'являються...
Життя... Люди...
Так є...
І хоч прототипом написання було не кохання, та все ж мені до душі Ваші слова.
Дякую! Світла Вам!!!
Лесю,авторське право - свята річ, я не хочу ні на чому наполягати: мені й так все подобається...
Лізти чобіттям в аворські задуми? Та боронь, Боже! Я ж сам автор... Головне, щоб Ви свідомо обирали Образи, а не обрАзи. Ваша поезія мене хвилює. Є ще одна поетеса на цьому сайті... Не так вже важко здогадатися... Сподіваюсь, Ви теж здогадались про кого я мовлю...
Леся Геник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Я теж за все те. Та кожній людині притаманне або ні образне мислення. І, якщо читач, до прикладу, читає слово "ніч", чи "день" і бачить тільки те, що вони означають у прямому смислі, це свідчить лише про те, що він не розуміє чи не сприймає образів, які виражаються у такий спосіб.
Щодо обрАз - звісно не ображаюсь, адже вітаю уважне читання і конструктивні пропозиції. Проте зауваги мають бути сутнісні, а не виходити з власного сприйняття або неспрйняття твору.
Вам дякую за прочитання і увагу.
Заходьте, завжди рада.
"ночі і вітри"? – то було якраз суттєве зауваження; "фальш" перевірю. доповнення: перевірив. треба "фальшу"
Леся Геник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Це - тільки Ваше особисте сприйняття (несприйняття) тексту. От і все.
Адже хто Вам сказав, що в сему випадку мають бути близькі за значенням слова?
Я поважаю критичні зауваження, але тільки в тому разі, коли вони лежать поза площиною суб*єктивності.
ПС: Фальш - жіночого роду, можете не перевіряти.
замість "ночі і" потрібен епітет до слова "вітри" ( ночі і вітри – то далекі поняття, тож ніякий сполучник їх не зблизить ); "фальші" перевірте ( це слово, здається, чоловічого роду )
Леся Геник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за прочитання.
Щодо "фальші" - раджу зазирнути у словник Вам...
Все інше - не по темі.
З повагою.