Була зима, страшна й холодна,
Й вона… із дітками двома.
Усі холодні і голодні…
Без диму жив тепер димар,
Бо нікому було топити…
Порожні горщики в печі…
Дитя шептало тихо: «Пити»…
Десь обзивалися сичі…
Вона, з запалими очима,
На лікоть сперлась, підвелась…
А думка в голові строчила:
-До чого ж це я дожилась?..
Уже і встати мені важко.
В дітей, он, голос вже пропав…
Сховали у садку Палажку…
Допомагав сусід… Степан.
Вже й він… до хати… не заходить –
Скосила теж, мабуть,… біда…
Востаннє голову підводить:
-Чи ж… є у тім відрі вода?..
Пройшла зима. Порожня хата…
Холодна піч… Відро пусте…
Дверей не треба відчиняти –
Ніхто вже там не підросте…
Лиш мовчазні в кутку ікони
Дивились з жахом із гори:
-О, ні! Це не людські закони –
Від болю серце ж так згорить!..
Та й досі світ не весь почув їх:
Ці люди, мабуть, без душі;
Й від того боляче і сумно…
Прошу вас, люди,
свічку пам'яті про це
не потушіть!!!
Ганна Верес.
Ганночко, мене привабила Ваша вiдповiдь "Геометрiї". Насправдi є версiя, нiби Сталiна отруїли. Але, хто отруїв? Микита Хрущ, таке ж саме лайно! Ще до вiйни, будучи "персеком" України, постiйно прохав Сталiна "збiльшити розстрiльнi квоти". Вони там усi були... один одного вартий...
Щоправда, можна додати: пiсля здiйснення спланованого Голодомору. Сталiн розстрiляв, мов "троцкiстiв", майже всiх головних виконавцiв цього "державно-партiйного заходу".
Так описали - морозець аж... болять ті рани на тілі нашої країни... і болітимуть завжди, бо вже не повернеш безневинні мільйони душ, які покинули наш світ в голодні роки чудово, пані Ганно!
Читала і перечитувала, й мороз по шкірі пробігав, ну як же ту біду стерпіти, чому ж тих Бог не покарав, хто допустив до того горя, щоб люд від голоду вмирав...
Чому ж не покарав? Ще й як! Сталіна отравили, решта теж своєю смертю не закінчила життя. Шкода тільки, що жертви не співставні.
Щиро дякую за увагу і розуміння.