"Не втікти, а – до кінця?"
1.
Увірвалися крізь двері в зашмаро́ваних бушлатах.
Три на три: сім,я, дитина й троє з чимось, що стріляє.
Черги в ноги, сип дитини, знерухомлені мам й тато.
Й голос: - Не вбивати! В,яжем! Де ж хірург той?.. Запізняє.
-Скільки «зелені» запросим? Нирки ж у дитини кращі,
Ніж звичай перетреновані пошматлені вояки?
-Такса тут: п.ятсот з живого! Тут квартир – на тиждень вдячний.
Та закрий їм пельку, смертним, рушники візьми, набряклі.
Ось, і лікар. Зразу в ванну. У приречених підлога,
Стіни, крани м,ясорізкою вижчали в скронях-грудях.
Стіл нашвидко спіртувався, мотузки не мали Бога,
Лампи, наче ті сокири наближались вперті, люті.
-Лід давай. Й зіниці – в «мерзник»... Цих – в пакети, й десь під бомби.
За кермо, й в лікарні вилася, й без перешкод автівка.
Території війн вільних, де все спишеться на шобли,
Поставляли регулярно «порятунки» -десь калікам.
На "лугдонах" небо сіре, кров у ямах на встигає
Хмари - зплямити в червоне, а столи обробні – в чорне.
В гільзах - селяться забиті, згадками – світи гукають:
Щоб ...чи їх ще - врятувати, чи знайти – дракономордних...
2.
--Ось він, ось хелікоптерчик. Так: їм - термоси, нам – евро.
--Ти, Солдате – з нами?
--Де там. Кадровий я. Як потрібен –
Знак в мережах подавайте. Взяв - «третину» у конверті,
Й зник у лісі, в дефіляді(1), яй його й не бу́ло ніби.
-Лікарю, а ти?
-Спочатку, я – в кафе десь, в інтернетне,
Маю казку дописати, й передати у «Пізнайко»
--Що?..
--Рейд кожний – мов криниця, б,є натхнення – кулеметом,
Сам їдь, дідько-програмісте, до столиченьки, бувайко!
3.
Тільки-но на «Комбінаті»(2) перетнув Атошків наших,
Вийняв з «піддувала(3) «ру́бас»(4), як дзвінок – моє серде́нько!
--Чу́ня безвідповідальний! В п.ятницю, я – мов ...монашка,
Без коханого, самотня...
--Рибця, що ти...ну, маленька...
--Ти забувсь, що іменини, у сестрички мо́ї, вчора...
Я, як вижбурена флешка, що «за раз» скопіювали.
Батько, мати, друзі, гості, всі - питають...Я ж - бадьоро...
Що??? Що сталося???? Ти – хворий? Де ж ти зник? Цю ніч – не спала...
--Ластівко моя, так сталось. Праця. Так. Відповідальна.
Мав – мовчати. Післязавтра буду в Харкові, у тебе.
Привезу – всього!
--Так, досить! З.обіцявся калатально....
Вже ненавижу чомусь я - цей ...зникаючий твій ...щебіт.
4.
-У четверг, в обідню пору, в «Мерседесі» окулярнім
Він - під офіс її, стрімко - вийшов, обійняв тремтяче.
...Як роз,єднані війною, в зустрічі довгочекальній -
І не знали де покласти руки, поцілунки браччі.
--Очь, дивись, в машині – по́вно: і дарунки, й трошки гро́шей.
Все – тобі!
--Не тре! Не хочу. Був би – поруч, без зника́нок...
А ...до речі....де взяв гроші? Чи – десь вкрав? Мій, ...мій хороший.
--Та, одному діловару ...написав складну програмку,
Не береш – то...їдем, їдем., - і до церкви її, збожну,
Й всім – злиде́нцям – роздає: що - привіз, й три тищі гривень.
---Ось, тримайте, й бога славте! Рідні люди – найдорожче!
І вона:
--Мій милий...Згодна, я зійтись, як з хмари злива!
5.
Десь за тиждень – знак замовлень. Програміст – зірвавсь. Зустрівся.
--Так: чотири пари нирок. І все – інше. За мільончик,
В мене жінка, чуєш, хвора. Це й для неї! Чуєш, писник?
--Знаєте...За – два. Бо складно. Й все дорожчає. І - очі...
Взяв завдаток – триста тисяч, перевів з них десять – в гривні.
Лікарю, Солдату – символ, у фейсбук, в «стіну» загальну.
...Але...Кров. Ніч. Вповз - в «Атошку», бе́лькнув: дівчину-стеблинку
Їздив забирати вчора, із Макєєвки, та – марно.
6.
Подзвонив - тим:
--Хлопці – вбиті. Не розрахував...пручались.
Де аванс? Пішов на справу. Як – віддати? Я ж – не маю.
...Віддзвонились:
- Дуй-на Харків. В нас - твоя кохана-святість...
--Що?..
Летів блю-тузом... Хата. Термос. Й ...нирки ...мо́ї заї...
Розв,язали...
--Спокійні́ше...Так, збереш нову́ команду!
Можеш навіть – до поліцій...в тебе ж – є що розповісти...
...Сів у потяг. Неможливо чум-думки звести до ладу.
--Мо́я, крихітко, люба́нця, що ж нако́їв я, зловісний.
7.
У купе – панянка славна. Незаміжня. Розпоча́ла
Сама вільную розмову. Каже
--В то́бі - світ глибинний.
Я – їй:
--Самогубства – про́шу. Чув – як реброньки стирчали.
І як різалась у бризках ще жива кричача слина.
А сопілонька лікує:
---Вчителька я, в старшій школі.
Знаю: не довести справи – соромно, не до лиця.
А з життя...втікти? Ви ж – гарний, програміст, не алкоголік.
-Ой, панянко...Щоб Ви знали...
--Хрест несіть свій - до кінця!
14.02.2015 - 29.11.2015р.
Від авт: 1. Дефілядіа – прогулянка
2. Комбінат –автівка «Москвич-комбі»
3. піддувало – автівочний повітрязабірник
4.ру́бас – гроші.
ID:
624974
Рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження: 30.11.2015 07:40:33
© дата внесення змiн: 04.12.2015 14:42:03
автор: Юхниця Євген
Вкажіть причину вашої скарги
|
страхіття 
