Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Тост: 48. - ВІРШ


Тост: 48. - ВІРШ
UA | FR | RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека | Поети нашого Клубу | Спілкування | Літературні премії | Конкурси Клубу Поезії | Контакти | Оголошення |  ДО ВУС синоніми |  Основи поетики | 

 
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<
e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >



Зараз на сайті - 2

Пошук


Перевірка розміру




48.

- Це він? – запитала Ліза. Старша жіночка, але слідкувати за собою вона вміла. Брюнетка під каре, з очима кольору вороного крила. Я міг лише гадати, як вона виглядала в молодості. Одягнута в джинси та чорну шкіряну куртку. Макіяж в неї строгий, наче спеціально зроблений для блідості лиця. - Він – підтвердив мент. Мені було тяжко дихати. Легені все ще не могли працювати нормально. В гаражі тепер було троє: мент, Ліза (я чув, як той назвав її) та її охоронець. - Вадим – Ліза окликнула високого широкоплечого блондина в чорному спортивному костюмі – подякуй нашому другу. - Прошу за мною – на диво ввічливо сказав той. Мент здивовано глянув то на мене, то на неї, але це вже було не його діло. Він свою роботу виконав. - Твоя подруга, Наталя, тебе здала – Ліза відповіла на моє питання – я пообіцяла їй не чіпати ні одну з твоїх подружок. Я мовчав. Я б сказав, що мій мозок був затуманений страхом, але ні. Такого не було. Я пам’ятав, що чекає мене в кінці дороги. Я вірив, що я потраплю в темряву і розчинюсь в ній, як при тому видінні. І мені було плювати. Я змирився. Якась частина мене чекала цього. Дивно, але це можна було порівняти з обрядами гашишинів. Коли молодий вбивця вперше потрапляв до свого наставника, його напоювали вином і опіумом. Той засинав і його переносили в місце, що нагадувало рай: вино, їжа і повним повно незайманих гурій. Тоді він знову засинав і просинався вже в обителі наставника. І він був готовий на все, якщо наставник обіцяв йому змогу ще раз потрапити в той рай. Міф, але найсильніша організація найманих вбивць трималась на цьому міфі. - Макс, чому ти відмовився рятувати мого чоловіка? - Тому, що хтось би помер замість нього – пояснив я. - Він ніколи мене не слухав – сумно сказала вона – казав, що це все маячня. А тепер його немає. Немає через тебе… Я знову промовчав. Вона ще намагалась здатись спокійною. Але я бачив її наскрізь. Бачив, як в її броні з’являються тріщини. І ось він, момент істини. Її маска пала. Вона накинулась на мене. Зацідила мені ляпас. - Давай, розкажи мені, що тобі жалко! – закричала вона – розкажи, як би ти хотів все виправити! Давай! Вона схопила два дроти, включила акумулятор. Мене знову затрясло від електроструму. Її озлоблений погляд свердлив мене наскрізь. - Кажи! – істерила вона. Я прекрасно розумів причину її ненависті. Ні, діло не в чоловіку. Все набагато простіше: Ліза боялась. Боялась настільки, що й сама не розуміла. Страх з’їдав її з середини, змушував бути жорстокою. Страх забирав у неї залишки глузду та людяності. - Відьма сказала, що ти той, хто обманює смерть – сказала, коли акумулятор розрядився. Перший час вона все ще не розуміла, чому я не гарчу наче поранений звір. Тоді коли до неї дійшло, вона копнула його ногою і вилаялась. В гараж зайшов її охоронець, Вадим. Він боязко глянув на неї. - Ну ж бо – вона знову відвісила мені ляпас – давай, обмани смерть. Скажи мені коли я помру! Вгадай хоча б коли помреш ти! Я зареготав. Зареготав так голосно, що здавалось все навколо затихло. Сміх мій був потворний та повний зневаги. Вперше я відчув в собі дух незламності. Парадокс, бо до того в мені таки щось зламалось. І те, що зламалось випустило в мене нову силу. Я відчув, як мене наповнює темрява, тягне до мене свої руки, оповиває мене ними. І я жадаю цього. Вперше я не боюсь перетворитись на копію свого брата. Ба ні, я сам цього хочу. Вона нахилилась до мене. - Смішно тобі? Веселить тебе це? – презирливо зашипіла вона. Її очі спопеляли мене. - Ти безсила – сказав їй в лице – твій чоловік був важливою шишкою, з купою знайомств і ворогів. Він забезпечував тебе, краденими чи вибитими засобами. А тепер його немає. І всі його друзі хочуть забрати те що накрав він. Ти сама, скоро від тебе відвернеться навіть Вадим. Він вже думає, що ти не сповна розуму. І ти боїшся. Ти боїшся всього. Маленька налякана мишка. Скоро ти втратиш все, що в тебе є. Ти розумієш, що звали я тоді в інше місто, ти б мене не дістала. Хто повірить в те, що я бачу смерть? Хто повірить тобі? Хто повірить в адекватність людини, що ходить до гадалки? Сказати тобі коли ти помреш? Зміст? Ти й сама розумієш… - Спочатку я заберу в тебе все дороге тобі – прошипіла вона. - Пусті погрози – я знову зареготав Вадим підійшов до неї. Обійняв за плечі. - Досить – тихо сказав він – нам час їхати. Скіни завершать роботу. Він і його друзі помучаться. В вас ще справи завтра. Вона востаннє глянула на мене. - Сподіваюсь, що тебе не зможуть впізнати до кінця ночі – тихо сказала вона. - Твій чоловік теж виглядав жалюгідно – презирливо сказав я – перед смертю. Вона заплакала. Зовсім розбита й знищена горем. Ну знайшла вона мене, той що? Я зіпсував їй все задоволення від помсти. Знаю, я не мав би такого говорити. Але відступати було пізно. Вона приречена. Це лише питання часу, коли на ній з’явиться мітка. А вона з’явиться… Вадим провів її до виходу. Тоді повернувся до мене. Зблизька він виявився ще більшим. Ми дивились одне одному в вічі. Його погляд холодний і спокійний. Мій сповнений виклику. Не знаю скільки часу ми от так дивилися одне на одного. - Толку з тобою говорити? – врешті сказав він – просто вмираючий звір, що намагається вкусити когось перед смертю… - Сказав приручений пес… Договорити я не стиг. Кулак Вадима полетів мені в скроню. Такого глибокого нокауту в мене ще не було. *** Свідомість поволі поверталась до мене. Вона прийшла з відчуттям холодного бетону, на якому покоїлась моя голова. Скільки я от так проспав? Я не знав. Все це здавалось страшним сном. Ніколи б не подумав, що до чогось такого може дійти. Мене катували електрострумом. Міліціонер, що продався всілякій швалі. Скінхеди. Ніколи б не подумав, що вони є в маленьких містах. Але зараз я розумію: Україну населяло все дедалі більше чорних. Негри, араби, індуси. На багатих чурок велись доступні дівчата. Дівчата, котрих можна було взяти грішми та солодкими обіцянками. І вони розмножувались. Білій расі це не подобалось. От і по з’являлись відбиті на голову, як Едик. Закриті компанії в закритих закладах, на задвірках міських вулиць. А на одній з таких вулиць був я. Той, кого вони винили смерті кількох своїх. Варіантів було мало: взяти вину на себе, сказати правду, чи мовчати. Перші два це смерть моя і брата. Мовчання ж дає нам час. Час необхідний для Марка, щоб придумати, як нам вибратись. Можна ще було спробувати розв’язатись. Але я не знав скільки їх там. Я не знав, чи ми справимось. Але все ж краще ніж лежати от так і чекати допоки тебе продовжать наелектризовувати. Я спробував поворухнутись. Руки були зв’язані за спиною, ще й прикріплені до стільця. На щастя я лежав на боці. Відкрив очі, оглянувся по сторонах. Нікого не було. А от музика грала десь з-за стіни. Та музика під яку мене катували. Значить Марко і Саша в двох інших гаражах. Як тільки вони відключаться або розколяться… Вони повернуться.

ID: 624660
Рубрика: Проза
дата надходження: 28.11.2015 23:28:17
© дата внесення змiн: 28.11.2015 23:28:17
автор: Тост

Мені подобається 0 голоса(ів)

Вкажіть причину вашої скарги



Попередній твір    Наступний твір
 Перейти на сторінку автора
 Редагувати  Видалити    Роздрукувати


 

В Обране додали:
Прочитаний усіма відвідувачами (247)
В тому числі авторами сайту (3) показати авторів
Середня оцінка поета: 0 Середня оцінка читача: 0
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі.

ДО ВУС синоніми
Синонім до слова:  Кромка(чогось)
Svitlana_Belyakova: - Лезо-подібний кордон...
Синонім до слова:  Кромка(чогось)
dashavsky: - Окраєць.
Знайти несловникові синоніми до слова:  Кромка(чогось)
Юхниця Євген: -
Синонім до слова:  Ванна
Г. Орел: - Банна
Синонім до слова:  Художник
Марія Глорія: - Мордопис😅😅😅
Синонім до слова:  Халат
Зелений Гай: - Рушник з рукавами.
Синонім до слова: 
Genyk: - Відірвальниця
Синонім до слова: 
Юхниця Євген: - Сабантуй, небудні,відзначайниця, вшанувальниця
Знайти несловникові синоніми до слова: 
Sin el mar: - Свято
Синонім до слова:  Художник
Sin el mar: - Митець
Синонім до слова:  Художник
Genyk: - Малювальник
Синонім до слова:  Художник
dashavsky: - Богомаз.
Знайти несловникові синоніми до слова:  Художник
Юхниця Євген: -
Знайти несловникові синоніми до слова:  Заводити(включати автівку)
Юхниця Євген: -
Синонім до слова:  Стукіт
Літератор: - грюкіт,перестукіт ,
Синонім до слова:  Ванна
dashavsky: - Тіломийка.
Синонім до слова:  Стукіт
Svitlana_Belyakova: - Грюкіт
Синонім до слова:  Стукіт
dashavsky: - Морзе.
Синонім до слова:  Мафія
dashavsky: - Кліщ на тілі суспільства. :apple:
Синонім до слова:  Халат
Svitlana_Belyakova: - запашничка
Синонім до слова:  Самозаймання
Genyk: - ВОГНЕЧУДО
Синонім до слова:  Халат
Genyk: - Післякупальник
Синонім до слова:  Ванна
Genyk: - Купальниця
Синонім до слова:  Ванна
Ulcus: - мийня, пінна, катарсисна :)
Знайти несловникові синоніми до слова:  Самозаймання
Юхниця Євген: -
Знайти несловникові синоніми до слова:  Ванна
Юхниця Євген: -
Знайти несловникові синоніми до слова:  Халат
Юхниця Євген: -
Знайти несловникові синоніми до слова: 
Юхниця Євген: - Халат
Синонім до слова:  Мафія
Svitlana_Belyakova: - Досконала банда
Синонім до слова:  Стукіт
Svitlana_Belyakova: - Грюкіт
Синонім до слова:  Стукіт
Зелений Гай: - Копат.
Синонім до слова:  Мафія
Зелений Гай: - Вовкулаки.
Синонім до слова:  Мафія
Зелений Гай: - Здирники.
Синонім до слова:  Стукіт
Genyk: - Монотоновідбивач
Знайти несловникові синоніми до слова:  Стукіт
Юхниця Євген: -
Синонім до слова:  Мафія
Genyk: - Перерозпреділителі
Нові твори