Наш Київ – України то Майдан,
Великий, вільний. Серце там народу.
Надію він усім містам подав,
Сміливість дарував у нагороду.
Й Небесна сотня теж там піднялась,
Щоби постійно звідти споглядати,
Щоб наша влада і російська «власть»
Лютневу пам’ятала чорну дату.
Коли беззбройні юні йшли у бій,
Де з шинами і їх серця горіли.
Вони нічого не взяли собі,
А влада від вогню того дуріла.
Вже вдруге сколихнув цей світ Майдан,
Смак боротьби за волю знов пізнавши,
Посади владні іншим він роздав –
З бідою ж сам лишився, як і завше.
Без війська, без валюти і клейнод
В нерівний бій вступив проти Росії,
Вставав і падав бідний мій народ,
Бо ворог шлях той мінами засіяв.
Своя земля народу понад все –
Цю істину доводить він щоразу
Й зберіг своє освітлене лице,
Донбас звільняючи від чорної зарази.
Уже не сотня – тисячі зорять
На те, живе чим наша Україна,
Тепер мільйони вже сердець горять,
Щоби піднять державу із руїни!
22.09.2014.
Ганна Верес.
Здорово, Ганнусю! Тепер не сотня - тисячі лежать, і ніхто не зна, коли це закінчиться, а ті що в кріслах угорі сидять, усе гребуть й не можуть зупиниться...
Потрібно всім нам ще сміливіше йти у бій,
скорочувати шлях до своїх мрій,
познімати ворогів України з усіх постів,
Які грають під дудку російських прихвостнів...
