Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Артур Сіренко: Годинник - ВІРШ


Артур Сіренко: Годинник - ВІРШ
UA | FR | RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека | Поети нашого Клубу | Спілкування | Літературні премії | Конкурси Клубу Поезії | Контакти | Оголошення |  ДО ВУС синоніми |  Основи поетики | 

 
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<
e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >



Зараз на сайті - 6

Пошук


Перевірка розміру




Годинник

Артур Сіренко :: Годинник
«Сумний світ Навіть тоді, коли зацвітають вишні, Навіть тоді…» (Ісса) Про годинники пишуть мало – як про годинники взагалі так і про конкретні цокальні і чи мовчазні часомірні пристрої. У майстрів пера сидить в глибині їх потріпаних душ якийсь забобонний страх перед цим винаходом майстрів минулого. Так начебто, це не інструменти для вимірювання, а сам Час – предковічний, невблаганний, існуючий раніше богів і матерії. Не щастило, як клепсидрам з їхньою капальною текучістю (о, вода, ти сама вічність!), там і піщаним їх близнюкам, і сонячним тіньовідкидалам, і металевим втіленням Духу Механіки. Не буду приховувати – я про них теж пишу з острахом, деяким навіть містичним жахом, хоч і люблю цих посланців таємного і сокровенного, цих металевих цвіркунів і шматочків макрокосмосу, що висять на руках кайданами (інколи). У небезпідставності годинникових забобон (міряли б вони краще простір, але люди чомусь не люблять носити на руках лінійки і компаси) я переконався на власному досвіді, коли подарував своїй колишній прекрасний часомір - наручний дзигар з латинськими цифрами та золотим блиском: цей був мій останній подарунок після нескінченної вервечки іграшкових зайчиків, мишок, розмовляючих їжачків і просто квітів – вона пішла від мене назавжди. З того часу до годинників ставлення у мене змінилось: крім замилування і споглядання з’явився якийсь страх – ніби висить в мене на стіні не круглий ментор, допомагаючи зрозуміти де я – в якій точці часопростору, а око Космосу. Один мій знайомий має аж чотири годинники і носить їх в різні дні тижня: з чорним циферблатом для понеділка і п’ятниці, з білим для четвергів, з зеленим для середи і суботи, а позолочений для вівторка і неділі. Без годинника він ходить до церкви, коли приходить Великдень, а на День залізничника та прикордонника (його улюблені свята, крім Дня Святого Патріка, звісно - який він тоді одягає годинник - не знаю - це таємниця) чомусь носить все той же з білим циферблатом. Я не маю ритуальних пристрастей до годинників і чомусь думаю, що Конфуцій годинниками нехтував, відчуваючи час єством. Але в кожній кімнаті свого дому я таки повісив на стінах по годиннику різних моделей та стилістики і подовгу їх споглядаю вечорами і прислухаюсь до їхнього звуку (коли тихо). Проте я ніколи не думав, що годинники ще втнуть зі мною не один лихий жарт. Справа в тому, що цієї осені в мене було відчуття, що час довершився – попереду тільки епоха занепаду і самознищення людства. Я проганяв це відчуття із закутків своєї свідомості, але воно верталося. (А як занепад і погибель світу, то годинники не потрібні – отож бо.) Якось коли листя пожовкло – таки стало золотим і зробило світ красивим (а я вже зневірився, що це буде), мені випало бути на конференції і поспілкуватись з колегами. Доповіді були різними: і занудними, на яких я просто засинав (мій Вчитель ще посміявся наді мною – проспав всю доповідь, а потім будеш казати, що доповідь була неглибокою, певно як і твій сон), до вкрай цікавих і емоційних. Але найцікавіше на конференціях відбувається між – за кавою, на перервах – розмови створюють атмосферу. Ні, це не «трьоп», як казав Тимофеєв-Ресовський, він міг це назвати базіканням, бо він був аристократом духу, «трьоп» - це на доповідях, а тут створення настрою – це запам’ятовується. На одній з перерв розмова почалась якась особлива легка і про все: про нелогічність частотнозалежного статевого добору в популяціях, про міфи в сучасній науці, про те, що люди теж кролики (добре, що не зайці) і це ні до чого хорошого не приведе (вже не привело), про пріони, про вплив чисельності на популяції зайців на статеву структуру цих популяцій і таке інше. Але я раптом зустрівся поглядом з одним колегою. Одразу відчув, що він теж звідти. Хто був там, той одразу впізнає брата - щось змінюється, щось стається з людьми - погляд в першу чергу, саме ставлення до світу, вираз обличчя. - Ти теж звідти? - Звідти. - Давно? - Місяць тому. - Я два. Де був? - У N-ській бригаді. Піхота. - Я в М-ському окремому артилерійському дивізіоні. Де стояли? - Під Гранітним. - У мене там друг більше року воював - Тарас Ч. - Не знаю... А ти? - Під NN, потім під ММ, потім відвели і відправили на полігон. - У нас тільки «бехи» були і АГС-и. А ти на чому був? - «Гвоздики», «Сани», «Фаготи», «Піони»... - Серйозні штуки... Особливо «Піони». - І щось змінилось у твоєму житті після повернення? - Нічого. Все те саме. Ніби й не було цього року. Ніби то все було не зі мною. Тільки от дружина від мене пішла... - О, як я тебе розумію! В мене те саме, тільки останній аспект був до, а не після. Ось і вся розмова. Далі і так все ясно - як там було не треба розказувати ні мені, ні йому. Хто не був - не зрозуміє. А нам все ясно і буз слів. Я думав на цьому розмова вичерпається, далі буде тільки розмова без слів, або про каву. Або про буддизм. Але я помітив у нього на руці годинник. Скло було настільки пошкрябане, що відповідь на питання яка нині година чи день на календарі могла бути тільки абстрактною - вічність нині, вічність. Але він вловив мій погляд - я відчув, що подальша розмова можлива. Щоб урвати паузу, я спитав: - Трофейний? (Хоча прекрасно розумів, що трофейні годинники не такі і мій співрозмовник зовсім не належать до тих людей які привозять звідти трофейні годинники і тим паче їх носять.) Він зрозумів, що це жарт: - Ні. Ношу, бо не можу носити інший. У мене відчуття, що якщо я зміню годинник, то забуду щось важливе, щось таке, що не можна забувати. А обідраний він такий весь ось по якій причині. Це в липні чотирнадцятого року. Ми наступали... Зачищали селище Н. Точніше те, що від нього лишилось. У руїнах засіли сепари і вели вогонь. Моєму взводу наказали штурмувати будинок де вони засіли і гатили з вікна. Такий собі двоповерховий колишній особняк. Розбились ми та три групи - одна буде штурмувати, а дві прикривати. Зіграли в «камінь, ножиці, папір» - кому штурмувати. Випало мені і моїм хлопцям. Подумалось - ну ось і все - зараз нас і покладуть. Як просто вирішилось - кому жити, а кому помирати - «камінь, ножиці, папір». Підкатили «беху» і давай смалити по них з усього, а ми в обхід, з глухої сторони того дому і під вікна. Вибивати шибки вже не треба було - кинули у вікна гранати, а потім по одному через вікно. Я йшов другим, застрибнути моментом не вийшло, але хлопці просто закинули мене в вікно разом з автоматом. Відчував, що зараз почнеться стрілянина в будинку і отримаю свою кулю. Але пощастило - сепари чомусь були всі саме в тій кімнаті, куди ми кинули через вікно гранати. У домі було чисто - тільки три мертвих сепари і купа гільз і зброї. А годинник я обідрав у стіну, коли мене закидали через вікно... Якось так увірвалося те життя. Несподівано. Годинником. Який носить на руці не колега - ні, побратим...

ID: 621683
Рубрика: Проза
дата надходження: 17.11.2015 03:27:18
© дата внесення змiн: 17.11.2015 03:31:50
автор: Артур Сіренко

Мені подобається 0 голоса(ів)

Вкажіть причину вашої скарги



Попередній твір    Наступний твір
 Перейти на сторінку автора
 Редагувати  Видалити    Роздрукувати


 

В Обране додали: Віктор Ох, Окрилена, Той,що воює з вітряками, Леонід Ісаков, Ганна Верес (Демиденко), Уляна Яресько
Прочитаний усіма відвідувачами (756)
В тому числі авторами сайту (35) показати авторів
Середня оцінка поета: 5.00 Середня оцінка читача: 5.00
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі.




КОМЕНТАРІ

Анно Доміні, 10.12.2015 - 09:50
Не зовсім в тему, звісно, але - в "камінь, ножиці, папір" грають і тут. Дивно... зовсім різні світи, а гра та сама...
23
 
Артур Сіренко відповів на коментар Анно Доміні, 01.01.1970 - 03:00
Справді..... Зараз я просто не можу повірити, що все це було зі мною.... А там я не міг повірити, що десь існує нормальний світ, де не стріляють.... 17
 
Віктор Ох, 19.11.2015 - 20:17
Дуже подобаються Ваші новели, пане Артуре! Надзвичайно! А в годинниках справді є щось містичне. Неодноразово спостерігав - то годинник зупиняється, коли помре хтось із близьких, то зіпсований давно годинник починає йти, коли трапляється якась радісна подія. friends
 
Артур Сіренко відповів на коментар Віктор Ох, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за відгук, друже! give_rose
 
Навіть ми, далекі від фронту люди, відчуваємо, як змінився світ. Що казати про фронтовиків?! 17 give_rose
 
Артур Сіренко відповів на коментар Світлана Моренець, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за розуміння! give_rose
 
Олена Акіко, 17.11.2015 - 23:22
люблю носити годинники на руці, з ними якось затишніше завжди, може впевненіше себе почуваю flo31
прочитавши Ваш твір задумалась, мої годинники показують мирний час, а от існують годинники війни, 17 і для тих, хто там побував, навіть сам час вже не буде таким спокійним, як раніше 17 16 16
 
Артур Сіренко відповів на коментар Олена Акіко, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за цікавий відгук на мій твір... В мене сумні твори.... give_rose 17
 
Прочитала на одному подиху. Майстерно, цікаво, вражаюче. flo06 flo31 flo06
Забираю.
 
Артур Сіренко відповів на коментар Ганна Верес (Демиденко), 01.01.1970 - 03:00
Дякую за відгук і розуміння! give_rose
 
ptaha, 17.11.2015 - 16:20
годинник як мітка... раніше сказала б, що це метафора...
надзвичайний за силою впливу твір.
 
Артур Сіренко відповів на коментар ptaha, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за таке цікаве розуміння мого твору і такий відгук.... give_rose
 
Ще зовсім недавно, якщо потрапляла в руки книга про війну, то в ній йшлося про Велику вітчизняну. Війна на Донбасі відкрила сучасний військовий жанр, який сприймається зовсім по іншому, бо ж противниками в цій війні стали і родичі, і сусіди. Нещодавно робила переклад з російської (для публікації в українських виданнях) "сторінок із записника спецпризначенця"- 22-річного луганчанина. Там є такі слова " Ми отримуємо ніж в спину від тих, кого любимо, а цю рану лікує той, кого ми зовсім не знали до цієї миті." Ваші герої, навіть не зустрівшись на війні, відчули один в одному споріднену душу. Їх зустріч - центральний сюжет Вашої оповідки, а все інше - навколо них. Вражаюче! 12 flo26
 
Артур Сіренко відповів на коментар Галина_Литовченко, 01.01.1970 - 03:00
Саме так.... Світ перевернувся. Все тепер інакше.... 17
 
zazemlena, 17.11.2015 - 15:43
про те, що пережито, писати потрібно....і саме так, як це робите Ви...залучаєте до глибоких роздумів... give_rose 12
 
Артур Сіренко відповів на коментар zazemlena, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за розуміння! give_rose
 
Артур Сіренко відповів на коментар Той,що воює з вітряками, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за відгук! give_rose
 
Уляна Яресько, 17.11.2015 - 10:41
Вам вдається так майстерно поєднати нелегкі спогади з філософією... Я вражена! Філігранна робота! 12
 
Артур Сіренко відповів на коментар Уляна Яресько, 01.01.1970 - 03:00
Дякую! Радий, що Вам сподобалось! give_rose
 
Олекса Удайко, 17.11.2015 - 07:49
Бувають...пам'ятні дати... а речі як репери оти дат... особливо - коли вони між життям і смертю... 31 32 39
 
Артур Сіренко відповів на коментар Олекса Удайко, 01.01.1970 - 03:00
Справді.... give_rose
 
Любов Ігнатова, 17.11.2015 - 07:01
Я люблю годинники. Вони для мене, ніби істоти з іншого виміру... (а, може, так і є?...)
Сподобалась Ваша розповідь!
 
Артур Сіренко відповів на коментар Любов Ігнатова, 01.01.1970 - 03:00
Я теж дуже люблю голинники... give_rose
 
Окрилена, 17.11.2015 - 06:58
Надзвичайно цікаво! Отак, цінні речі ті, які памятають щось важливе. Це як таїна на двох, як вірний друг, який не зрадив у важку хвилину. flo31
У майстрів пера сидить в глибині їх потріпаних душ якийсь забобонний страх перед цим винаходом майстрів минулого 12 12 12
 
Артур Сіренко відповів на коментар Окрилена, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за розуміння і такий відгук! give_rose
 

ДО ВУС синоніми
Синонім до слова:  тартак
Mattias Genri: - древесный бардак, это - тартак...
Синонім до слова:  казино
Ниро Вульф: - рулеткодром
Синонім до слова:  тартак
Еkатерина: - лісарня - у Карпатах
Синонім до слова:  Людина середнього віку
Svitlana_Belyakova: - Похилого Віку
Синонім до слова:  Людина середнього віку
Валерія19: - Реаліст!
Синонім до слова:  Людина середнього віку
Сергій Риба: - Сутність
Синонім до слова:  Люстерко
Олександр Лісний: - Віконце дійсності
Синонім до слова:  пілігрим
Олександр Лісний: - Паломник
Синонім до слова:  Мрія
Олександр Лісний: - Політ фантазії
Синонім до слова:  Люстерко
dashavsky: - Лицегляд.
Синонім до слова:  Люстерко
Зелений Гай: - Дивоскельце.
Синонім до слова:  Люстерко
Яна Бім: - Дивило
Синонім до слова:  Люстерко
Genyk: - Вухобач...
Синонім до слова:  Люстерко
Георгий Данко: - Двері (віконце) у потойбічний світ
Синонім до слова:  Людина середнього віку
Іван Мотрюк: - :12: людина у розквіті сил
Синонім до слова:  тартак
Redivivus et ultor: - Положинський :D
Синонім до слова:  казино
Mattias: - Дурдом! :hi:
Синонім до слова:  Чашка
Тетяна Романів: - Кружка
Синонім до слова:  Чашка
Redivivus et ultor: - Кварта
Синонім до слова:  Чашка
Кому боляче?: - Горня, філіжанка
Синонім до слова:  тартак
Ulcus: - дзиньхрусь, різоліс, пильок
Синонім до слова:  Чашка
Genyk: - Горнятко!
Синонім до слова:  тартак
Genyk: - Лісопоїдач
Знайти несловникові синоніми до слова: 
Bella America: - Надія
Синонім до слова:  Людина середнього віку
Genyk: - ВСТОЯНИЙ
Синонім до слова:  Людина середнього віку
dashavsky: - Ні тут, ні там.
Синонім до слова:  концерт
Зелений Гай: - музопляска
Синонім до слова:  казино
Зелений Гай: - гральня
Синонім до слова:  казино
*SELENA*: - азартофобник
Синонім до слова:  казино
Svitlana_Belyakova: - ігроблуд
Синонім до слова:  концерт
dashavsky: - Виступ
Синонім до слова:  казино
dashavsky: - Дуригріш.
Синонім до слова:  концерт
Genyk: - П"янісімо,п"янісімо...
Синонім до слова:  казино
Genyk: - Барліг
Знайти несловникові синоніми до слова:  казино
Юхниця Євген: -
Знайти несловникові синоніми до слова:  концерт
Юхниця Євген: -
Синонім до слова:  Людина середнього віку
Микола Холодов: - Середняк
Синонім до слова:  Мрія
Ростислав Сердешний: - мерехтіння або жевріння бажань
Синонім до слова:  Людина середнього віку
Genyk: - Екваторик
Нові твори