***
Барвистий ліс і паморозь ранкова,
Цілунок сонця і незрима тінь...
А ще сі очі неба волошкові -
Всміхаються, радіючи обнові,
У кольорі янтарно-золотім.
Смерек яса дрімає, сонно-сонно...
І навіть вітер, певно, ще між віть
Вигадує мелодії мінорні.
А ще сі нагідки, такі червоні...
І сей черлений спалах верховіть...
Стіжки присіли, згадують про літо:
О, як було, співалося між піль,
Як трав'яно було, як тепло, світло!
А ще хотілось без упину бігти
На край межі заквітчаних неділь...
А там, а там розсипалося листя.
Дорога біла в'ється межи верб.
За нею день і сонячне намисто,
І даль, така намолена і чиста,
Що начебто, чекає лиш тебе...
(1.11.15)
(Навіяне фотографією Ігоря Роп'яника
https://www.facebook.com/photo.php?fbid=1111283008883768&set=a.193739177304827.50606.
100000062397827&type=3&theater )
Прекрасні натхненні рядочки! Спершу подумала, що це твоє фото, привезене з Березова... Чарівний краєвид, як і твоє поетичне обрамлення!
Леся Геник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ні, фото не моє. Побачила на сторінці фб в Оксани Сподар, вона поширила від художника Ігоря Роп'яника. І так воно мене заворожило! І несподівано надихнуло...
Дякую, моя сонячна колєжанко!
Багато років назад я жила на такій поляні в будиночку лісника, недалеко від гори Тростяної. Але там недалеко від поляни була ще річка, ставок і гірський струмок... Ти, Лесю, своїм віршем нагадала мені ті щасливі дні Сумую за Карпатами...
Леся Геник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Бо Карпати такі, за ними завжди сумуєш...
Світлої осені Вам, п. Олю!
Дуже гарно. Я сьогодні теж у лісі побував, ще й з підпеньками повернувся. 
Спершу подумала, що це твоє фото, привезене з Березова... Чарівний краєвид, як і твоє поетичне обрамлення! 
Сумую за Карпатами...
чудовий опис!
прекрасно!
