Хуртовина зими, хуртовина акацій...
десь зустрінемось ми серед реінкарнацій.
На небесному тлі всі картини відомі:
будемо як і були - не знайомі.
А може, переможем зливу,
втічем як діти, навмання,
на перехресті снів мінливих
зустрінемось одного дня?
Коли найдовший день осінній*
почне лічить зимовий час,
відчинить браму потаємну
найдовша ніч тоді для нас.
О, тільки нам цей час відомий
і брама де горить ліхтар,
там нас з тобою познайомить
чи Місяць, чи омана хмар.
І допоки триватиме злива
на безсонному зламі сторіч,
осінь нам подарує диво,
казку зустрічі віч на віч.
Та якщо ми зрадимо браму,
не прийдем на вогонь ліхтаря,
проживемо життя ми марно,
розіллють нас дощі як моря.
І на тлі всіх іллюмінацій,
феєрверків і самоти,
про можливість реінкарнацій
будем мріяти я і ти.
___________________________________
*день переходу на зимовий час.
Реінкарнація душі - цікава тема в даному вірші!
Так, все життя нам бажано радіти, наївно й щиро наче діти…
Лиш наші душі через сотню літ, десь на орбіті поєднають свій політ…
Олена Акіко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за такий цікавий віршований відгуктак, Олю!
цікаво хоч би на одній орбіті та політати разом з тим, про кого мрієш
