Для нас ти надія й Надя,
Для руських – пішак у грі,
Та крок уже до «Торнадо» –
Розплата прийде за гріх…
Вона українська жінка,
І льотчиця, і депутат,
До правди завжди тяжіла,
Державу пішла захищать,
Адже не могла відстати,
І рвалась на передову,
За землю, сестру і матір,
І за Україну нову,
В Майдані що відродилась.
І Наді близький Майдан,
Та доля чомусь глумилась…
В полон у російський віддав
Мужик її, товстомордий,
За плату, а мо’, просто так,
Та Надя, красива й горда,
Була, мабуть, ще і свята.
Одна вона проти суду
І проти імперії зла –
У цьому її є сутність –
У вільній країні зросла.
Стоїть, мов Христос, розп’ятий,
Над клікою вище стоїть,
Й дивуються їй «ребята»,
Черпає де сили свої…
Тримайся, Надю, тримайся,
Вже до перемоги – лиш крок,
Росія не тільки «матом»
Війну веде проти жінок,
А й зброєю, і психозом,
Та і кишеньковим судом,
То сіє страшні погрози,
Не геньбує навіть стидом.
Та суд, вірю я, настане:
Гааги чи Божий це суд –
Він крапки над і розставить…
І Путіна з троном знесуть!
16.02.2015.
Ганна Верес.
Байдужість-небайдужість - то духовні речі. Як і всі інші, вони, потрапляючи в людське серце і отримуючи там підтримку людського духу, вони впливають на оточення і подібно насінню, засіває ниву. Після чого приносить щедрий урожай.
Це стосується всіх духовних чеснот і нечеснот. Тому так важливо культивувати в собі порядність, чуйність, вірність, чесність... - щоб дати поштовх променем світла в темряву оточуючого світла. Гріх знищує суспільство, сім'ю, людину і саме життя. Тому не треба йому ні потурати, ні, тим більше, давати цому місце в своєму житті...
Дякую.
Не знаю, чому цей вірш не отримав такого числа прочитань(мабуть, в не дуже людний час опублікували), але на мене він справив враження ще більше, ніж попередній. Дуже сильні слова і сповнені енергії перемоги й життя. Лунає вирок лютій російській імперії, що напоїла всю землю лютим вином блудодіяння і нечестя. Обираю.
Дякую Вам за поширений коментар. Приємно одержати схвальне слово від розумної людини. Тоді мене Марсіанин бомбив без кінця. А відвідувачів моєї сторіночки тоді й справді було мало. Може, тому, що це був жовтень, а може якась інша причина? Я так переконалася, що читачів у мене побільшало, коли я виклала свою 3-ю збірку про Майдан. Значить людям не байдужа доля України.
І це радує.
Це знову я . я також бачила різних людей із Донцька і з Луганська -але в більшості своїй вони не УКРАЇНЦІ- люди без любові до рідної землі але наших хлопців вже не повернеш. Рада бачити Вас на своїй сторінці.
Таню, я десь зустрічала таке визначення, що мова - це код народу. Люди, котрі випадково опинилися на українській території, за кілька десятиліть не вивчили мови, не знають і не підтримують українських звичаїв - це чужі люди. Якби знали, що не розвалилася би Україна після відділення Донбасу, хай би собі жили, як хотіли, і смертей менше було б. Але страшно, щоб не пошматували країну. Важливо передати нашим дітям і внукам всю територію, прекрасні звичаї, пісні. Я виростала, то не дозволялося ні щедрувати, ні вечерю хрещеним носити, заборонялося посипати під старий-новий рік, хрестити дітей. Жодного разу не бачила Вертепу. Ціле покоління людей лишили українськості. Коли чую, що деякі люди шкодують за СРСР, мені так хочеться їм багато розповісти, ким ми були насправді, яка ціна того хорошого, що ми мали.
Аня, раджу вам не вести полемику з такими як Марсианин, нічого їм довести неможливо. Моя сім*я також приймало біженців з Луганська і я зрозуміла ,що Україна ніколи для них не була -дорогою, необхідною, рідною і єдиною. З повагою Тетяна.
Таню, я ніяк не зважуся це зробити. Теж зустрічала всяких "донецких". Є й нормальні люди, а були й такі, що хвалили Путіна. Бог їм суддя. Дітей наших шкода.
Ганно, видаліть коментарі, які Вам не подобаються. Або в чорний список людину, яка пише те, що вам не подобається. Це Ваше право. Надя - молодець! Росіяни уже кажуть, що Яценюк воював У Чечні. Уявляєте? Чечня і Яценюк...
Не ображаюсь я на Вас. Навпаки, вважаю корисним читати. Репродукуєте віршами те, що каже телевізор. Деякі вірші технічно непогано зроблені, як цей, в деяких ідуть збої. А відносно ЛГ, котрих обираєте, - що може обрати людина далека від подій? Якщо б Ви були мешканкою житлового масиву Кам*яний Брід, в який палила артилерія з Металісту (ніяких військових там не було, лише мирні жителі), вогонь якої корегувала ця Надія, у Вас були б на неї інші погляди. Їй ще підвезло. Якщоб вона потрапила в те літо у руки до жителів, які понесли втрати, могли запросто розірвати люту вбивцю.
Я не хочу ідеалізувати всіх наших бійців, але, коли б вони бачили підтримку у людях Донбасу, такої трагедії б не трапилось. Я уявляю, як би Ви підтримали їх. До нас у село теж приїжджали люди із так званих "ДНР", ми їм допомагали, чим могли. Хтось із них поїхав, хтось залишився, це їх справа. Але ми розуміли, що ми один народ, що ці люди в біді.
Так, я дивлюсь телебачення, аналізую, читаю в інтернеті, слухаю очевидців. Мені, чесно кажучи, противно дивитися, як Ахметов тепер "допомагає" вам. Невже ви всі не розумієте, яка його вина у тім, що трапилось. І війна почалась не стільки після законів про мову, скільки після відміни дотацій для таких, як він. В тім, як знаєте. Сподіваюся, що надалі ми будемо вести мову про поезії, мені це більше подобається. Між іншим, непоганий Ваш останній вірш, але трошки для України ядку Ви все таки припасли. Не треба. Це наша з Вами земля.
Згодна, у них якась хвора уява про справжніх патріотів. Я терпляча, спробую пояснити, що таке Україна для кожного з нас. Забувають, що і хліб щоденно їдять той, що виріс на українській землі. Читала в інтернеті, що в Росії уже вводять картки на продукти. Мені їх просто шкода. Дякую вам за все.
Щось та Надія, котра "До правди завжди тяжіла" свого часу поїхала з каральною місією в Ірак. Якась заноза у сідниці сидить. Це буває в лесбіянок з категорії "буч". Вони здібні і на кримінальні вбивства. Якщо є знайомі опера, поспитайте - багато чого про них можуть розповісти.
Я всім дякую за коментарі, прислухаюся, якщо хтось щось порадить. Нажаль, у нас з Вами не виходить дискусії. Ви мені жодного коментаря не прислали про вірш. У Вас одна політика на умі. Мені радили Вас просто віднести у чорний список, щоб відмахнутися, як від комаря, котрий здатен укусити, напитися крові, але мені хотілося розбудити у вас якісь почуття хоч до тих, хто вас виростив, терпить. Кілька разів я терпляче пояснювала Вам своє бачення на події в Україні, на патріотів, але ... Мені шкода Вас, Вам важко, бо мучитесь, до всіх у Вас є підозріння, Ви обділений любов*ю до тієї землі, на якій виросли, Ви не любите людей. Це трагедія. Не ображайтеся на мене, я хочу Вам добра.