|
(За мотивами притчі монаха Варнави)
Який благословенний Божий світ!
Барвисте розмаїття,справжнє диво!
Летитять жучки яскраві поміж віт
І павучки біжать в траві квапливо.
У цвіт пірнає бджілка-чепурушка,
Мокає лапки в золотий пилок.
Гуде квіткова у дзвіночку мушка,
Нектар збирає в довгий хоботок.
Метелики-красуні і джмелі
Березовим ласують соком.
А там в сосновій живиці-смолі
Загрузла гусінь жовта ненароком.
Зелений коник гучно стрекотить,
Із вільним вітром бавиться у полі.
Лише комашка під листком сидить,
Не рада безталанній своїй долі.
Неле́гке у комашечки життя.
Ніхто давно її не помічає.
Кругом яскраве, радісне буття,
Вона ж простий сіренький одяг має.
А ще, отой блискучий короїд,
Що поруч в глиці копирсається,
Зневажливо їй дивиться услід,
Й відверто з неї насміхається.
Безрадісно проходить день за днем,
На серці прикро, сумно й щемно.
Страждає, плаче гірко під плющем,
Не знає,бідна, що даремно.
Промінчик спозарання тихо встав,
І заглянув під той листочок.
Погладив спинку ніжно, обійняв
Маленький,лагідний клубочок.
Зраділа дуже сонечку комашка:
-Воно мене,напевно, любить!
І доля не така буває важка,
Коли тебе хтось приголубить.
Подумала:
-Зроблю я добре діло,
Від тлі почищу хоч листочок.
За день швиденько, весело і вміло
Почистила увесь дубочок.
Зелене листя розпушилося:
- Ти врятувала нас! Це диво!
Вона від того зашарілася
Зворушливо, сором'язливо.
Рум'янцем вмить укрилася рясним,
Уся засяяла комашка.
Назвала її Сонечком ясним
Біленька всміхнена ромашка.
І жук блискучий очі опустив,
Та чемно до землі вклонився:
-Пробач, мабуть, тебе я засмутив,
Таки я дуже помилився.
А Сонечко так щиро, без умов
Виконує усі бажання,
Бо знає, що тільки добро й любов
Звільнити може від страждання.
На руку сяде малюку на мить
І в небо знову з радістю летить.
Вона ж комашка райська, Божа
На ясне Сонечко похожа.
ID:
614611
Рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата надходження: 20.10.2015 09:15:47
© дата внесення змiн: 25.01.2016 11:38:42
автор: TatyanaMir
Вкажіть причину вашої скарги
|
