Не хочеться писати коли весело, коли відчуваєш себе щасливою. Всі ці хороші емоції хочеться тримати в собі якнайдовше. А коли сумно - хочеться вилити все на папір, поділитись цим настроєм, з надією, що туги стане вдвічі менше.
Вона не вміла жити легко. Всюди шукала найтяжчого шляху. Ні, це не навмисне, просто так виходило. Їй говорили: - бережи себе, бо головне у тебе - ти сама. А вона старалась, та не вміла.
Життя дається один раз. Як прожити його так, щоб ні про що не жаліти? Чому, коли йдеш до мети, бажаєш чогось всім серцем і добиваєшся бажаного, чому розчаровуєшся і потім все не так? Зовсім не так!
Мати все і не мати нічого. Для цього не обов"язково бути багатим і нещасним. Таке трапляється і в звичайних людей. Це коли мрії збуваються, але якось не так. Коли закохуєшся і разом з цим чарівним почуттям отримуєш такий багаж проблем, що тягнути його нестерпно важко. А кохання з серця не витреш. Це не напис крейдою на дошці в школі, це тавро розпеченим залізом і слід від нього не зникає ніколи. Що ж робити? Боляче...
Коли робота-мрія перетворюється в щоденне рабство з 9.00 до 18.00, і усвідомлюєш, що не про те мріяла, що радості від цього немає і часу помріяти про щось інше немає теж. Тепер ти заручниця буденного звичайного життя і крапка.
"Любиш - люби! Навчись жити так, щоб любов була щастям для обох. Якщо любиш, значить є за що, і є заради чого боротись. Боротись з буднями, боротись з людьми, боротись з життям."
Тук-тук-тук... серце б"ється - значить живу.
"Будь щаслива! Ти хочеш цього, а я тебе знаю. Якщо ти чогось хочеш, ти це отримаєш. Я вірю в тебе, ти будеш щаслива, обов"язково будеш. Вір в це!"
Оценка поэта: 5 Дуже приємно читати. Не згоден, що люблять за щось... на мою думку люблять за... та хто його знає, за що кохають, але кохають і це правда, кохають донестями, до божевілля. Буденність треба якось розмальовувати, просто так, для себе.
Квіточка Ромашка відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
